Між орлами і півмісяцем - звіт
Гру було проведено 22-24 липня 2010 року недалеко Тетерева (Київська область) зал. станція "Спартак", Пісківське лісництво.
Почну здалека...
Колись, році так у 2001-му, зародилася ідея гри по протистоянню козаків і татар: щоб другі шукали шляхів і проривалися по ясир, а перші їх переймали у степу... Поволі ідея стала обростати м'ясом, ігротехнічними рішеннями, політичними зав'язками, економічною моделлю...
Два роки тому я зрозумів, що особисто уже дозрів до втілення ідеї - звернувся до "Альтери", чи піддержать? Ґрупа особливого ентузіазму не виявила, але і заперечувати не стала: беремось.
Потім я це питання ставив ще рази чотири у найкритичніші моменти розробки, коли опускалися руки й сили закінчувалися, але кожен раз звучало "робимо, раз уже взялися".
Правила. Писалися вони десь із год і доволі ясно показали, що повної картини гри ніхто не бачить, а тому на майстер-зборах більше часу тратилося не на розробки як такі, а на пояснення (здебільшого безрезультатні), чому конкретно ця розробка не укладається в загальну канву. По більшості правила доводилося писати самому, а потім виставляти їх на загальне затвердження (поправок було дуже мало) ґрупи, збори проводилися порівняно рідко і конструктиву привносили мало, а служили скоріше інтеґраційною складовою: аби ґрупа відчувала себе таки ґрупою співавторів.
Найбільша помилка моя особисто: я розраховував (не надіявся - а саме розраховував!) на те, що тема буде близькою чоловікам 400-500 і Західна Україна, досі доволі мало представлена в іграх, нам поможе. Бовван і телепень. Захід взагалі промовчав, реконструктори 17-го століття бундючно закопилили губу, новизна ігротехніки і високі внески одлякали всіх інших...
Ще одна серйозна помилка: в розробках не брав участі ЖОДЕН СЕРЙОЗНИЙ БОЙОВИЙ МАЙСТЕР, а нам, добряче відсталим од сучасних полігонних реалій, тупо не вистачало досвіду й відчуття сьогоднішнього гравця. "Страшно далеки они от народа"(с)Герцен, здається, чи Ленін.
Після чергового бану чергової моделі містики у серпні 2009р. на мене надулася і досі уже сильно ревнуюча до гри Оленка - найперший друг і соратник. Наступні 8 місяців перетворилися на суцільний кошмар: будь-яка згадка про гру, правила, розробки, пласти і т.п. перетворювалася на суперечку, взаємні образи, обиди на кілька діб і т.п. Тема була їй відразна, незнайома, тхнула войовничим націоналізмом (я дуже старався бути в цьому м'яким, але, схоже, не надто виходило), я став для неї деспотом і диктатором... Сім'я трохи не розпалася, нервів це все зжерло надзвичайно багато, я перейнявся майже ненавистю до проекту і змушував себе продовжувати роботу величезними зусиллями над собою. До цього всього додавалася інертність як самої "Альтери", так і потенційних гравців. В розробниках осталося практично троє: Сульде, Піонер та я сам. З початком 2010 року Піонер практично випав через власні об'єктивні та суб'єктивні причини з розробки, а Сульде трохи не діставало досвіду, аби побачити синтетично всю картинку разом. У мене виросла величезна образа на всіх і вся.
Було подано анонс гри на різних ігрових календарях, провели доволі сумбурну (через мій власний бодун) презентацію на Юконі. Після цього робота загальмувалася на кілька місяців: сил і бажання не вистачало, а коли щось вдавалося з себе вичавити - то був жалюгідний мізер.
Потім пийшла весна і хоч-нехоч довелося шукати полігона під гру. Оффтоп: недавно передивлявся поганенького фільма "Штурмуючи Вудсток" - так от, полігон - то вічна проблема не тільки для майстрів рольових ігор, а й для будь-кого, хто орґанізує масові заходи.
З 27 місць, які були досліджені на предмет можливості використати в якості полігона, не підійшло ЖОДНЕ. І, як уже давно жартували, "а чи не спробувати Спартак?". Пам'ятаючи свої емоції 1999 року, пам'ятаючи, як нам двічі після цього відмовляли в наданні того полігона, я себе переконав оцим: "що почалося Спартаком - Спартаком і закінчиться". Тобто я вирішив порощатися з РР у такий демонстративний спосіб.
І поїхав до Тетерева. А там не прогнали одразу, а сказали, що попередньо не проти...
За наступні півтора місяці (чотири мої поїздки і три поїздки Льошки Шаманятка до Бородянського району) було зібрано 8 підписів, заплачено міліції на бензин 1500грн і одержано повний пакет дозволів на проведення культурно-масового заходу по історії України 17-го століття "Між орлами і півмісяцем".
І от коли я практично здох, на арену виступає у повному озброєнні Сульде, прокидається зі сплячки Оленка, вертається Піонер, пожвавлюється Йода... Більша частина недоробленого доводиться до б/м доконаного виду, в аврал-режимі розробляється містика, проводяться всі закупки, дошліфовується медицина.
Я веду хаотичну переписку з гравцями і все більше впадаю у відчуття зневіри, але уперте "обіцяв - доведу до кінця" ще якось держить на плаву.
Проблема "а з ким полишити дитину" вирішується "візьмемо з собою і якось там розберемося". Дорого вийшло це рішення:
http://elvir4.livejournal.com/172223.html
Але, слава богу, пережили.
Полігон. Гри майже не бачив - але тут на всі 120% спрацювала команда: жодних серйозних нестиковок, сварок, образ, усім все зрозуміло, всі схопили тему і майструють на шикарному рівні - я кожен раз милуюся нашою "Альтерою" на полігоні, і цього разу також остався у захваті.
Але мені гра була уже геть не до серця: втомився, розчарувався, надірвався... Дуже сподіваюся, що це була моя остання гра. Принаймні в якості головного майстра. Можливо, ще колись пограюся сам (якщо тема буде близька), або поможу комусь у розробках.
А людям сподобалося. Деякі прекрасні гравці навіть кажуть, що для них гра була найкращою з усіх - це страшенно тішить.
Ми, як завжди, по словах Піонера "на фронтирі" - тобто пробуємо на власній сраці нововведення, які потім інші МҐ долизують і вдало використовують. Приємно. Але боляче.
Досягнення. При серйозному недозаїзді ті 180 чоловік, що таки приїхали, одіграли прекрасно: атмосфера, антуражність, заглиблення у тему - все було (чому все це гравці не спішать показати майстрам ДО ГРИ - не відомо). "Руська мова" (чого мені це вартувало - я навіть не опишу!) звучала скрізь і вельми орґанічно, а самі гравці практично упивалися цим "елементом одіграшу" (тут величезне спасибі "Альтері", яка попри все таки підтримала на полігоні "робочу мову проекту"). Є надія, що тепер ігри по історії України підуть чередою. Так само з вогнепалом, з темою козаччини, з виплеканою протягом стількох років "живою економікою", з різного роду дрібними ігротехнічними рішеннями - схоже, нам таки вдалося започаткувати моду на все перечислене.
Можливо, воно було варте того.
А свої висновки я зробив. І головний з них - не нав'язуй "свою" тему іншим, а нав'язавши - будь вдячний тим, хто не послав тебе.
"...всего награды - только знать наперед,
что по весне споткнется кто-то о твои сапоги
и идиотский твой штандарт подберет"(с)О.Медведев
Дякую УСІМ, ХТО РОБИВ ЦЮ ГРУ ЗІ МНОЮ.
Ще фоток можна подивитися отут:
http://photo.i.ua/user/3371927/231338/
Почну здалека...
Колись, році так у 2001-му, зародилася ідея гри по протистоянню козаків і татар: щоб другі шукали шляхів і проривалися по ясир, а перші їх переймали у степу... Поволі ідея стала обростати м'ясом, ігротехнічними рішеннями, політичними зав'язками, економічною моделлю...
Два роки тому я зрозумів, що особисто уже дозрів до втілення ідеї - звернувся до "Альтери", чи піддержать? Ґрупа особливого ентузіазму не виявила, але і заперечувати не стала: беремось.
Потім я це питання ставив ще рази чотири у найкритичніші моменти розробки, коли опускалися руки й сили закінчувалися, але кожен раз звучало "робимо, раз уже взялися".
Правила. Писалися вони десь із год і доволі ясно показали, що повної картини гри ніхто не бачить, а тому на майстер-зборах більше часу тратилося не на розробки як такі, а на пояснення (здебільшого безрезультатні), чому конкретно ця розробка не укладається в загальну канву. По більшості правила доводилося писати самому, а потім виставляти їх на загальне затвердження (поправок було дуже мало) ґрупи, збори проводилися порівняно рідко і конструктиву привносили мало, а служили скоріше інтеґраційною складовою: аби ґрупа відчувала себе таки ґрупою співавторів.
Найбільша помилка моя особисто: я розраховував (не надіявся - а саме розраховував!) на те, що тема буде близькою чоловікам 400-500 і Західна Україна, досі доволі мало представлена в іграх, нам поможе. Бовван і телепень. Захід взагалі промовчав, реконструктори 17-го століття бундючно закопилили губу, новизна ігротехніки і високі внески одлякали всіх інших...
Ще одна серйозна помилка: в розробках не брав участі ЖОДЕН СЕРЙОЗНИЙ БОЙОВИЙ МАЙСТЕР, а нам, добряче відсталим од сучасних полігонних реалій, тупо не вистачало досвіду й відчуття сьогоднішнього гравця. "Страшно далеки они от народа"(с)Герцен, здається, чи Ленін.
Після чергового бану чергової моделі містики у серпні 2009р. на мене надулася і досі уже сильно ревнуюча до гри Оленка - найперший друг і соратник. Наступні 8 місяців перетворилися на суцільний кошмар: будь-яка згадка про гру, правила, розробки, пласти і т.п. перетворювалася на суперечку, взаємні образи, обиди на кілька діб і т.п. Тема була їй відразна, незнайома, тхнула войовничим націоналізмом (я дуже старався бути в цьому м'яким, але, схоже, не надто виходило), я став для неї деспотом і диктатором... Сім'я трохи не розпалася, нервів це все зжерло надзвичайно багато, я перейнявся майже ненавистю до проекту і змушував себе продовжувати роботу величезними зусиллями над собою. До цього всього додавалася інертність як самої "Альтери", так і потенційних гравців. В розробниках осталося практично троє: Сульде, Піонер та я сам. З початком 2010 року Піонер практично випав через власні об'єктивні та суб'єктивні причини з розробки, а Сульде трохи не діставало досвіду, аби побачити синтетично всю картинку разом. У мене виросла величезна образа на всіх і вся.
Було подано анонс гри на різних ігрових календарях, провели доволі сумбурну (через мій власний бодун) презентацію на Юконі. Після цього робота загальмувалася на кілька місяців: сил і бажання не вистачало, а коли щось вдавалося з себе вичавити - то був жалюгідний мізер.
Потім пийшла весна і хоч-нехоч довелося шукати полігона під гру. Оффтоп: недавно передивлявся поганенького фільма "Штурмуючи Вудсток" - так от, полігон - то вічна проблема не тільки для майстрів рольових ігор, а й для будь-кого, хто орґанізує масові заходи.
З 27 місць, які були досліджені на предмет можливості використати в якості полігона, не підійшло ЖОДНЕ. І, як уже давно жартували, "а чи не спробувати Спартак?". Пам'ятаючи свої емоції 1999 року, пам'ятаючи, як нам двічі після цього відмовляли в наданні того полігона, я себе переконав оцим: "що почалося Спартаком - Спартаком і закінчиться". Тобто я вирішив порощатися з РР у такий демонстративний спосіб.
І поїхав до Тетерева. А там не прогнали одразу, а сказали, що попередньо не проти...
За наступні півтора місяці (чотири мої поїздки і три поїздки Льошки Шаманятка до Бородянського району) було зібрано 8 підписів, заплачено міліції на бензин 1500грн і одержано повний пакет дозволів на проведення культурно-масового заходу по історії України 17-го століття "Між орлами і півмісяцем".
І от коли я практично здох, на арену виступає у повному озброєнні Сульде, прокидається зі сплячки Оленка, вертається Піонер, пожвавлюється Йода... Більша частина недоробленого доводиться до б/м доконаного виду, в аврал-режимі розробляється містика, проводяться всі закупки, дошліфовується медицина.
Я веду хаотичну переписку з гравцями і все більше впадаю у відчуття зневіри, але уперте "обіцяв - доведу до кінця" ще якось держить на плаву.
Проблема "а з ким полишити дитину" вирішується "візьмемо з собою і якось там розберемося". Дорого вийшло це рішення:
http://elvir4.livejournal.com/172223.html
Але, слава богу, пережили.
Полігон. Гри майже не бачив - але тут на всі 120% спрацювала команда: жодних серйозних нестиковок, сварок, образ, усім все зрозуміло, всі схопили тему і майструють на шикарному рівні - я кожен раз милуюся нашою "Альтерою" на полігоні, і цього разу також остався у захваті.
Але мені гра була уже геть не до серця: втомився, розчарувався, надірвався... Дуже сподіваюся, що це була моя остання гра. Принаймні в якості головного майстра. Можливо, ще колись пограюся сам (якщо тема буде близька), або поможу комусь у розробках.
А людям сподобалося. Деякі прекрасні гравці навіть кажуть, що для них гра була найкращою з усіх - це страшенно тішить.
Ми, як завжди, по словах Піонера "на фронтирі" - тобто пробуємо на власній сраці нововведення, які потім інші МҐ долизують і вдало використовують. Приємно. Але боляче.
Досягнення. При серйозному недозаїзді ті 180 чоловік, що таки приїхали, одіграли прекрасно: атмосфера, антуражність, заглиблення у тему - все було (чому все це гравці не спішать показати майстрам ДО ГРИ - не відомо). "Руська мова" (чого мені це вартувало - я навіть не опишу!) звучала скрізь і вельми орґанічно, а самі гравці практично упивалися цим "елементом одіграшу" (тут величезне спасибі "Альтері", яка попри все таки підтримала на полігоні "робочу мову проекту"). Є надія, що тепер ігри по історії України підуть чередою. Так само з вогнепалом, з темою козаччини, з виплеканою протягом стількох років "живою економікою", з різного роду дрібними ігротехнічними рішеннями - схоже, нам таки вдалося започаткувати моду на все перечислене.
Можливо, воно було варте того.
А свої висновки я зробив. І головний з них - не нав'язуй "свою" тему іншим, а нав'язавши - будь вдячний тим, хто не послав тебе.
"...всего награды - только знать наперед,
что по весне споткнется кто-то о твои сапоги
и идиотский твой штандарт подберет"(с)О.Медведев
Дякую УСІМ, ХТО РОБИВ ЦЮ ГРУ ЗІ МНОЮ.
Ще фоток можна подивитися отут:
http://photo.i.ua/user/3371927/231338/