Ось епізод з біографії А.Гриценка. Як на мене - достойний підхід справжнього офіцера.
...У цей період був ще один цікавий епізод - навчання в Академії Збройних Сил України. Отримавши оперативно-стратегічний рівень освіти у США, я вирішив на власному досвіді порівняти зміст навчання і принципи підготовки керівного складу української і західних армій. Цікавим було навчання, але на контрасті з Університетом ВПС США, інколи психологічно напруженим. Ось один із конфліктних епізодів, про який я раніше розповідав.
«Проводиться відкрите заняття у групі слухачів, серед яких підполковник Гриценко. Присутня в повному складі кафедра оперативного мистецтва - генерал-лейтенанти, генерал-майори, полковники. Тема занять - «Стратегічна оборонна операція України проти коаліції іноземних держав». Згідно зі сценарієм, противник налічує 50 дивізій з НАТОвським озброєнням, Україна розгорнула 36 дивізій.
Мені відведена роль головнокомандувача. Викладач, генерал Суятінов, пропонує викласти стратегічний замисел на операцію. Я доповідаю:
«Пункт перший - віддаю наказ нанести вогневий удар по будівлям Верховної Ради, президентської адміністрації і уряду України.
Пункт другий - підписую акт капітуляції. Пункт третій - пускаю собі кулю в лоба. Доповідь закінчив».
Мертва тиша. Пару хвилин усі ховають очі, шок. Врешті-решт зібрався з думкою генерал Суятінов: «Поясність свій замисел?» Пояснюю:
«Пункт перший - Україні у війні протистоїть коаліція членів НАТО, загалом 50 дивізій. Альянс не може проводити операції такого масштабу без США. Це означає, що ми воюємо практично з усім цивілізованим світом. Розгорнувши на папері 36 дивізій, ми свідомі того, що не маємо техніки, щоб їх укомплектувати, до того ж за станом підготовки маємо боєздатними лише кілька батальйонів на всю армію. Керівництво держави, яке довело до такої ситуації, не має права на життя. Тому наноситься вогневий удар.
Пункт другий - капітуляція, щоб зберегти життя громадян, наші історичні й культурні цінності, майно і територію від знищення.
Пункт третій - кулю в лоба, бо соромно здаватися без бою. І соромно, що ми, підполковники, полковники, генерали, замість того, щоб вивчати реальні речі, адекватні новій ситуації у Європі, готуємося до глобальної війни і витрачаємо час на абсолютні дурниці».
Викладач оголосив дострокову перерву. Разом з іншими йду до курилки. Підходять генерали, тиснуть руку: «Молодець, нарешті, справді, скільки можна займатися дурницями?» Питаю: «А чого ж ви мовчите?»...
Цілком біографія тут:
http://grytsenko.com.ua/avtobiohrafija.html