Бути собою
Ілюстрація: vkurse.ua
"Ви, українці, робите абстрактну Європу
конкретною. Це тут справжня Європа"
Бернар Анрі Леві
Недавні Різдвяні свята з цілою купою вихідних дали добру нагоду поблукати нетрями всесвітньої павутини. Бавлячи час на зовсім неінформаційних сайтах (ті завмерли через відсутність новин), я прибився на блог, де користувачі жваво обговорюють мотиваційні чинники тих чи інших народів, те, що спонукає їх до подальшого поступу.
Попри контраверсійність позицій, властиву будь-якому форумному спілкуванню, «юзери» все ж чомусь переконані, що все позитивне і творче перебуває поза межами старої комфортної Європи. «У кого нині є справжня Велика Ідея», - запитує один з віртуальних мандрівників. І тут же відповідає, - В Америки. «Ми першими збудували спільноту рівних і необмежених можливостей, без деспотів і привілеїв, ми несемо свободу всьому світові, і якщо хтось опирається - їхні внуки зрозуміють нас і дякуватимуть нам, ми найкреативніші, всі користають з наших іновацій, якщо до Землі наблизиться астероїд, - ми його зіб’ємо і врятуємо людство, більше нікому…».
Інший пошуковувач істини думає, що пріоритети все ж за Китаєм. «Ми - найдавніша, найвище організована і гармонійна цивілізаціяя. Всі решта - підлітки, ми б’ємо конкурентів працелюбністю, згуртованістю і порядком, ще кількадесят літ, і світ зрозуміє, що найправильніше жити по-китайськи».
А ось прихильник ще однієї теорії: «Ми не прагнемо суперничати з вами у виробництві матеріальних благ, зато морально ми вищі і сильніші духом; ваша свобода - це пияцтво. Наркотики, блуд та егоїзм, від неї тільки шкода, а в нас - суворі, та правильні закони, багатодітні сім’ї і непохитна віра; мине час і весь світ житиме за шаріатом».
Гадаю, достатньо взірців. Та що єднає усі ці суперечливі погляди? По-перше, те, що їхні автори - мешканці такої нелюбої їм Європи. По-друге, вони чомусь переконані у контрпродуктивності цивілізаційних цінностей Старого світу, натякаючи на їхню архаїчність та обмеженість. Європа вичерпала себе, - переконують вони одне одного і тих, хто ще не впевнився у цій «істині».
«Європа не має великої ідеї. Кілька століть тому такою було культуртрегерство. Нести «підкореним, похмурим племенам» спочатку християнство. Відтак - все, що позначене поняттям «цивілізація». Та старий континент більше не володіє монополією на культуру, висохли бажання і впевненість у своєму праві місіонерствувати».
Я ж думаю дещо інакше. Як на мене, привабливість європейської перспективи для України полягає якраз не у «місіонерській» функції Унії, а, навпаки, вмінні зосередитися на своїх проблемах і пробувати потихеньку вирішувати їх. Європа справді вичерпала свій «експортний потенціал», давши світові основи людського співжиття, але тепер її мешканці - і пересічні громадяни, і брюссельські бюрократи, - вирішили дати лад у власному домі. І не креатив править бал у цій «буденній справі», а бажання - природне, вирозуміле і таке бажане у вирі цього шаленого світу, - бути самими собою.
Мені видається, що саме ця риса сучасної європейської спільноти притаманна й українцям. Останні роки, - з ледь не апокаліптичною руйнацією усталених понять і звичних правил, - кинули націю у вир нового і небаченого досі життя. Нові принади, нові спокуси заполонили увесь український світ, змінюючи, спотворюючи його специфічні особливості, його унікальність і автентичність. Мало назвати першопричину цієї трансформації - глобалізація - слід навчитися послуговуватися її перевагами і боронитися від її вад. Тобто, розвиваючись у контексті загальнолюдського поступу, бути самими собою.
Так, Європа не надто прагне України, але поза тим, опанувавши цю нелегку науку самоідентифікації, ми цілком можемо розділити зі Старим світом його майбутнє. У Берлінській декларації з нагоди 50-ліття ЄС записано, що «тільки разом ми можемо надалі зберігати наш ідеал європейської спільноти заради користі всіх громадян Європейського союзу. В європейській моделі економічний успіх поєднується із соціальною відповідальністю… Запорука європейського процвітання - знання і вміння громадян Європи».
Бути собою, розраховувати тільки на себе, цінувати те, що маємо, шанувати тих, хто поруч. Чи не цього потребує і Україна?
Ігор Гулик
Быть собой
"Вы, украинцы, делаете абстрактную Европу
конкретной. Это здесь настоящая Европа"
Бернар Анри Леви
Рождественские праздники с кучей выходных дали хорошую возможность побродить лабиринтами всемирной паутины. Убивая время на совершенно неинформационных сайтах (те замерли из-за отсутствия новостей), я добрался на блог, где пользователи активно обсуждают мотивационные факторы тех или иных народов, то, что побуждает их к дальнейшему развития.
Несмотря контраверсионность позиций, свойственную любому форумному общению, пользователи все же почему-то убеждены, что все положительное и творческое находится вне старой комфортной Европы. «У кого сейчас есть настоящая Большая Идея», - спрашивает один из виртуальных путешественников. И тут же отвечает, - У Америки. «Мы первыми построили сообщество равных и неограниченных возможностей, без деспотов и привилегий, мы несем свободу всему миру, и если кто-то сопротивляется - их внуки поймут нас и будут благодарны нам, мы креативные, все используют наши инновации, если к Земле приблизится астероид, - мы его собьем и спасем человечество, больше никому...».
Другой искатель истины считает, что приоритеты все же за Китаем. «Мы - древнейшая, наиболее организованная и гармоничная цивилизацияя. Все остальные - подростки, мы бьем конкурентов трудолюбием, сплоченностью и порядком, еще несколько лет, и мир поймет, что правильно можно жить только по-китайски».
А вот сторонник еще одной теории: « Мы не стремимся конкурировать с вами в производстве материальных благ, зато морально мы выше и сильнее духом; ваша свобода - это пьянство, наркотики, грех и эгоизм, от нее только вред, а у нас - строгие и правильные законы, многодетные семьи и непоколебимая вера; пройдет время и весь мир будет жить по шариату».
Думаю, достаточно примеров. И что объединяет все эти противоречивые взгляды? Во-первых, то, что их авторы - жители такой нелюбимой ими Европы. Во-вторых, они почему-то убеждены в контрпродуктивности цивилизационных ценностей Старого света, намекая на их архаичность и ограниченность . Европа исчерпала себя, - убеждают они друг друга и тех, кто еще не убедился в этой «истине».
«У Европы нет большой идеи. Несколько веков назад таковой было культуртрегерство. Нести «покоренным, сумрачным племенам» сначала христианство, потом - все, что обозначено понятием «цивилизация». И старый континент больше не обладает монополией на культуру, исчерпано желание и уверенность в своем праве миссионерствовать».
Я думаю несколько иначе. Как по мне, привлекательность европейской перспективы для Украины заключается как раз не в «миссионерской» функции Союза, а , наоборот, в умении сосредоточиться на своих проблемах и пробовать потихоньку решать их. Европа действительно исчерпала свой «экспортный потенциал», дав миру основы человеческого общежития, но теперь ее жители - и рядовые граждане, и брюссельские бюрократы, - решили навести порядок в собственном доме. И не креатив правит бал в этом «будничном деле», а желание - естественное, понятное и такое востребованное в водовороте этого безумного мира, - быть самим собой.
Мне кажется, что именно эта черта современного европейского сообщества присуща и украинцам. Последние годы, - с чуть ли не апокалиптическим разрушением устоявшихся понятий и привычных правил, - бросили нацию в омут новой и невиданной доселе жизни. Новые цели, новые искушения заполонили весь украинский мир, изменяя, искажая его специфические особенности, его уникальность и аутентичность. Мало назвать первопричину этой трансформации - глобализация - следует научиться пользоваться ее преимуществами и защищаться от ее недостатков. То есть, развиваясь в контексте общечеловеческого прогресса, быть самим собой.
Да, Европа не слишком склонна к Украине, но, овладев этой нелегкой наукой самоидентификации, мы вполне можем разделить со Старым светом его будущее. В Берлинской декларации по случаю 50-летия ЕС записано, что «только вместе мы можем в дальнейшем сохранять наш идеал европейского сообщества ради пользы всех граждан Европейского союза. В европейской модели экономический успех сочетается с социальной ответственностью... Залог европейского процветания - знания и умения граждан Европы».
Быть собой, рассчитывать только на себя, ценить то, что имеем, уважать тех, кто рядом. Разве не это нужно и Украине?
Игорь Гулык