Зряча Феміда
Скульптура: Алєксандр та Єлєна Коптєлови
Учора Києво-Святошинський суд засудив так званих "васильківських терористів" Володимира Шпару, Ігоря Мосійчука та Сергія Бевза до шести років ув’язнення. Їх визнано винними за намір підірвати пам'ятник Лєніну у Борисполі під час святкування Дня Незалежності в 2011 році, заклики до повалення конституційного ладу, підготовку теракту та незаконне поводження зі зброєю та вибуховими речовинами. Засуджені мають відбути ще по чотири роки у в'язниці.
...Очікування справедливості від судів, і не тільки у випадку з "васильківськими терористами", не просто низькі: українські громадяни за замовчуванням очікують свавілля. Це навіть не нульова позначка довіри, це від’ємне значення, далеко поза ватерлінією. Ступінь корумпованості системи перетворює втілення первісної місії судів у щось кардинально протилежне.
Цей діагноз - не мій. Це- висновок Андрія Козлова, зроблений на підставі аналізу Громадського сектора Майдану та його «Програми негайних перетворень країни після повалення режиму Януковича».
Бо й справді...
...Якщо рішенням суду випускають невиправних, зухвалих злочинців, якщо, протупцювавши півтори години в очікуванні початку розгляду справи, у якій ви фігуруєте як свідок, і, не дочекавшись слухань, повернувшись до праці, ви дізнаєтеся, що „його честь” оштрафувала вас... за неповагу до суду, - значить, ви живете у нинішній Україні з її ілюзією правосуддя.
Ця ілюзія живиться високими та гучними фразами про демократію, ці філіппіки лунають з високих трибун і з екранів телевізорів, причому, абсолютно без примусу, без цензури і без перспективи сибірських таборів. Суспільність дійшла негласного консенсусу, за якого, без втручання орвелівського „міністерства правди”, самозрозумілими є аксіоми на кшталт: „свобода - це рабство”. Українці навчилися бездумно промовляти на адресу судді „Ваша честь”, однак, виходячи із зазначених оксюморонів, це шанобливе звернення слід читати з точністю до навпаки: „Ваша ницість”. Зрештою, що кричали під час оголошення вироку "васильківським терористам"? "Ваша нечесть, що ж ти робиш, падло!".
Арсенал мотиваційних чинників вершителів кривосуддя вже давно обмежується матеріальним світом. Поняття честі, совісті або принаймні справедливості кинуто на маргінес, як і нас з вами, - потенційних шукачів правди серед юдолі брехні. Ви можете бути журналістом, видатним істориком, вправним хірургом, володарем дум молодих, - однак перед судом, зацикленим лише на наживі і дрібному мстивому інстинкті, націленому на всіх „сірих”, ви станете цапом-відбувайлом „йогочесної” сваволі. Міркую, що, захоплені поривом до свободи, ми прогавили момент, коли у надрах загалу зародилася особлива каста недоторканих і чванькуватих вершителів доль - тих, хто одягнувши суддівські мантії, кидають виклик не лише законові, але й правові на існування усіх решти.
Я сьогодні зумисне не називаю прізвищ і посад. Народ і без того знає своїх „героїв”. Справа полягає у тому, що процес деградації „третьої влади” зайшов надто далеко, аж так далеко, що вимагає не персоніфікацій, а радикального очищення судової системи. Персоніфікація - це банальне висмикування крайніх з непохитних лав корумпованої мафії, найуспішнішим вислідом якого може стати лише „здача” нещасливця під супровід звичного: „Він паплюжить честь мундира”.
Ігор Гулик
Зрячая Фемида
Вчера Киево-Святошинский суд засудил так называемых "васильковских террористов" Владимира Шпару, Игоря Мосийчука и Сергея Бевза к шести годам лишения свободы. Их признали виновными в умысле взорвать памятник Ленину у Борисполе во время празднования Дня Независимости в 2011 году, в призывах к свержению конституционного строя, подготовке теракта и незаконном хранении оружия и взрывчатки. Осужденные должны отсидеть еще четыре года.
...Ожидания справедливости от судов, и не только в случае "васильковских террористов", не просто низкие: украинские граждане по умолчанию ожидают беспредела. Это даже не нолевой уровень доверия, это отрицательное значение, далеко вне ватерлинии. Ступень коррумпированности системы делает воплощение первичной миссии судов в что-то кардинально противоположное.
Этот диагноз - не мой. Это - вывод Андрея Козлова, сделанный на основании аналіза Гражданского сектора Майдана и его «Программы неотложных изменений страны после свержения режима Януковича».
Потому что действительно...
...Если по решению суда выпускают неисправимых, дерзких преступников, если, протомившись полтора часа в ожидании начала рассмотрения дела, в котором вы фигурируете как свидетель, и не дождавшись начала слушаний, уехав на работу, вы узнаете, что "его честь" оштрафовала вас... за неуважение к суду, - значит, вы живете в нынешней Украине с ее иллюзией правосудия.
Эта иллюзия питается высокими и громкими фразами о демократии, эти филиппики звучат с высоких трибун и с экранов телевизоров, причем, совершенно без принуждения, без цензуры и без перспективы сибирских лагерей. Общественность пришла к негласному консенсусу, при котором, без вмешательства оруэлловского "министерства правды", само собой разумеющимся является аксиомы типа: "свобода - это рабство". Украинцы научились бездумно говорить в адрес судьи "Ваша честь", однако, исходя из указанных оксюморонов, это уважительное обращение следует читать с точностью до наоборот: "Ваша низость". Впрочем, что кричали во время оглашения приговора "васильковским террористам"? "Ваша нечесть, что же ты делаешь, падло!".
Арсенал мотивационных факторов вершителей кривосудия уже давно ограничивается материальным миром. Понятие чести, совести или хотя справедливости отброшены в сторону, как и мы с вами - потенциальные искатели правды среди юдоли лжи. Вы можете быть журналистом, выдающимся историком, искусным хирургом, властителем дум молодых, - однако перед судом, зацикленным только на наживе и мелком мстительному инстинкте, нацеленном на всех "сирых", вы станете козлом отпущения "егочестного" произвола. Думаю, что, опьяненные порывом к свободе, мы упустили момент, когда в недрах общества сформировалась особая каста неприкасаемых и легкомысленных вершителей судеб - тех, кто надев судейские мантии, бросают вызов не только закону, но и праву на существование всех остальных.
Я сегодня умышленно не называю фамилий и должностей. Народ и без того знает своих "героев". Дело заключается в том, что процесс деградации "третьей власти" зашел слишком далеко, так далеко, что требует не персонификаций, а радикальной чистки судебной системы. Персонификация - это банальное выдергивание крайних из незыблемых рядов коррумпированной мафии, успешным последствием которого может стать только "сдача" неудачника в сопровождении привычного: "Он порочит честь мундира".
Игорь Гулык