Чи воскресне «Солідарність»?
Фото: lili-nov.livejournal.com
Масові демонстрації у Польщі, очолені Усепольською угодою профспілок, «Солідарністю» та низкою інших потужних профспілкових об’єднань, - тривожний дзвінок для Євроунії. Досі заворушення на ґрунті «соціалки» траплялися, здебільша, у Старій Європі, зокрема, Греції, Португалії. «Новачки», як от Угорщина, до прикладу, мали інші нагоди для невдоволення. Вони стосувалися, зокрема, процесу «притирання» вітчизняного законодавства до норм ЄС, або ж були лобовим зіткненням менталітету аборигенів із повадками споважнілого єврогромадянина.
Польща - це серйозно. Вона власне й визначає вектор «східної політики» Унії, саме на ній зосереджено не тільки мільярдні фінансові вливання (як у празникову вітрину ЄС на сході), але й головні стратегічно-оборонні плани не тільки Брюсселя, але й Вашингтона.
Я не думаю, однак, що профспілкові маневри здатні докорінно змінити налаштування Варшави на загальноєвропейські тренди. Однак, певні корекції соціальної політики лібералів при владі таки неуникні.
Ми часто говоримо про тотальну імміграцію українців з батьківщини у ситіші країни континенту, у ту ж таки Польщу. Але не надто замислюємося над тим, що новобранці Євроунії теж потерпають від схожих демографічних струсів. Зокрема, у Варшаві соціологи і демографи «не дорахувалися» мільйона співвітчизників, які останніми роками подалися західніше від Ґданська. У Великій Британії, до прикладу, підтверджено польську діаспору чисельністю 350 тисяч осіб.
Гадаю, що не варто аж надто дошуковуватися особливих причин «польських мандрів». Вони дуже схожі на українські, а ще ближчі, либонь, до масової міграції німців із теренів колишньої НДР поближче до ситих міст ФРН. Це, до слова, трапилося попри значні фінансові інвестиції Берліна у депресивний схід. Ті ж процеси довелося цього літа наочно вивчати у… кризовій Греції: там масово присутні болгари і серби, які опанували робочі місця у відпочинковій інфраструктурі і дещо розбавили вже зовсім незвичних тут тайців, в’єтнамців і вихідців із Північної Африки.
Але повернімося до Польщі. Алюзії з українською ситуацією тут очевидні бодай через ідентичність вимог у царині пенсійного законодавства. Зростання пенсійного віку до 67 років поляки сприйняли так, як українці схожий вибрик влади (у нас - 65 років). Але чи є у будь-якого уряду альтернатива? Чи може Туск, Азаров etc. подолати мейнстримний процес старіння націй, зміни геополітичних орієнтирів пересічного носія робочої сили, його мобільність, спричинену відкритістю кордонів. Чи народився вже управлінський геній, здатний стриножити невпинне кількісне зростання «прекаріату» - людей, схильних жити за рахунок інших (у тім числі - держави), здатних змиритися із животінням заради ефемерної незалежності ума? Чи є вже рецепт подолання масової міграції в Європу пошуковувачів хліба насущного із Азії та Африки. Для них і Польща, і Україна видаються «землями обіцяними».
Я, звісно, не беруся передбачати, що виступи поляків, керованих авторитетною «Солідарністю», завершаться нічим. Я лише хотів би закцентувати увагу на тому, що легендарна профспілка, видається, пережила свій зоряний час. Її місце тепер, схоже, опанують, на жаль, інші. Про них говорив, зокрема, директор Інституту книжки в Кракові Ґжеґож Ґауден. «Останнім часом з’явились медіа, які представляють інтереси консервативних правих сил, - каже він. - Це прихильники політичних течій, які існували ще в передвоєнний період. Виявилось, що ці політичні течії дожили досі, і представники цих течій купують медіа, щоб представляти свої інтереси. Вони пропагують дуже католицьке, консервативне бачення Польщі, виступають проти Європейського союзу».
Що таке «консервативна, католицька Польща» галичанам, мабуть, не варто пояснювати. У всякому випадку така Польща навряд чи буде адвокатом України, і навряд чи зацікавить собою світові потуги на кшталт США і Брюсселя.
Ігор Гулик
Воскреснет ли «Солидарность»?
Массовые демонстрации в Польше, возглавляемые Всепольським соглашением профсоюзов, «Солидарностью» и рядом других мощных профсоюзных объединений, - тревожный звонок для Евроунии. До сих пор беспорядки на почве «социалки» случались, большей частью, в Старой Европе, в частности, в Греции, Португалии. «Новички», вот к примеру Венгрия, имели другие причины для недовольства. Они касались, в частности, процесса «притирки» отечественного законодательства к нормам ЕС, или же были лобовым столкновением менталитета аборигенов с повадками разбалованного еврогражданина .
Польша - это серьезно. Она собственно и определяет вектор «восточной политики» Союза, именно на ней сосредоточены не только миллиардные финансовые вливания (как в праздничных витрину ЕС на востоке), но и главные стратегически-оборонные планы не только Брюсселя, но и Вашингтона.
Я не думаю, однако, что профсоюзные маневры способны коренным образом изменить настрой Варшавы следовать общеевропейским трендам. Однако определенная коррекция социальной политики либералов у власти кажеться неизбежной.
Мы часто говорим о тотальной иммиграции украинцев с родины в сытые страны континента, в ту же Польшу. Но не слишком задумываемся над тем, что новобранцы Евроунии тоже страдают от похожих демографических потрясений. В частности, в Варшаве социологи и демографы «не досчитались» миллиона соотечественников, которые в последние годы отправились западнее Гданьска. В Великобритании, к примеру, подтверждено польскую диаспору численностью 350 тысяч человек.
Думаю, что не стоит слишком копаться в поисках особых причин «польских странствий» . Они очень похожи на украинские, а еще ближе, пожалуй, к массовой миграции немцев с территорий бывшей ГДР поближе к сытым городам ФРГ. Это, к слову, случилось, несмотря на значительные финансовые инвестиции Берлина в депрессивный восток. Те же процессы пришлось этим летом наглядно изучать в... кризисной Греции: там массово присутствуют болгары и сербы, овладевшие рабочими местами в инфраструктуре отдыха и несколько разбавившие уж совсем необычных здесь тайцев, вьетнамцев и выходцев из Северной Африки.
Но вернемся в Польшу. Аллюзии с украинской ситуацией здесь очевидны хотя бы из-за идентичности требований в области пенсионного законодательства. Рост пенсионного возраста до 67 лет поляки восприняли так, как украинцы похожую выходку власти (у нас - 65 лет). Но есть ли альтернатива у любого правительства? Могут ли Туск, Азаров etc. преодолеть мейнстримный процесс старения наций, изменения геополитических ориентиров рядового носителя рабочей силы, его мобильность, вызванную открытостью границ. Родился ли уже управленческий гений, способный стреножить непрерывный количественный рост «прекариата» - людей, склонных жить за счет других (в том числе - государства), способных смириться с прозябанием ради эфемерной независимости ума? Написан ли рецепт преодоления массовой миграции в Европу искателей хлеба насущного из Азии и Африки? Для них и Польша, и Украина кажутся «землями обетованными».
Я, конечно, не берусь предполагать, что выступления поляков, управляемых авторитетной «Солидарностью», завершатся ничем. Я лишь хотел бы акцентировать внимание на том, что легендарный профсоюз, кажется, пережил свой звездный час. Его местом теперь, похоже, овладеют, к сожалению, другие. О них говорил, в частности, директор Института книги в Кракове Гжегож Гауден. «В последнее время появились медиа, которые представляют интересы консервативных правых сил, - тревожится он. - Это сторонники политических течений, которые существовали еще в предвоенный период. Оказалось, что эти политические течения дожили до сих пор, и представители этих течений покупают медиа, чтобы представлять свои интересы. Они пропагандируют очень католическое, консервативное видение Польши, выступают против Европейского союза».
Что такое «консервативная, католическая Польша» галичанам, пожалуй, не стоит объяснять. Во всяком случае такая Польша вряд ли будет адвокатом Украины, и вряд ли заинтересует собой мировые центры влияния вроде США и Брюсселя.
Игорь Гулык