щоденникове
Добре, коли можна в таку погоду залишитися вдома. Бабця з помічниками поїхала збирати урожай, чоловік поїхав на роботу. А мені залишили господарство, творчість і відпочинок. Ну бо ж мусить хтось і відпочивати! Правда, з самого ранечку я взялася пуцувати кухню (ааа, інстинкти "гніздування" таки працюють, гг), прати, лущити горіхи й пекти гарбузовий пиріг. Колись він мені страшенно полюбився в американської вчительки Присцилли, до якої ми з мамою часто навідувалися в гості: подивитися фільми й взяти цікавезні англомовні книжки. Так от, нарешті і я зважилася його спекти - і він мені навіть вдався! І навіть піся третього шматка здається навдивовижу смачним, особливо з трояндовим варенням.
Потім був осінній розділ дитячої книжки, прекрасна ірландська музика, багато молитов і трохи Бронте. І час, що плинув так повільно. Згадалося, як минулоріч у той же період осені я не мала жоднісінької вільної хвильки: робота, безкінечні презентації, подорожі, написання "шоколадної" книжки. Перед тим - виснажливий переклад мемуарів Буша й зовсім трохи творчості й мандрів. Ще перед тим - авральний Джобс і відсутність сну. І я вкотре думаю, як це прекрасно: працювати у вільному графіку, викладати один день у тиждень, час до часу зустрічатися з читачами, приймати гостей, мріяти, писати, читати, прогулюватися околицями й нітрішечки не перейматися відсутністю далеких подорожей, займатися господарством і просто любити життя.
Я з легким серцем відмовляюся від чудесних запрошень у мандри (довелося відмовитися навіть від прекрасного Любліна, який також встигла дуже полюбити). Відмовляюся від цікавих проектів і додаткової роботи. Бо зараз час втишення - і я його дуже ціную.
Бог такий добрий. Він уміє якнайкраще втілювати мрії.
*
*
*
*
Потім був осінній розділ дитячої книжки, прекрасна ірландська музика, багато молитов і трохи Бронте. І час, що плинув так повільно. Згадалося, як минулоріч у той же період осені я не мала жоднісінької вільної хвильки: робота, безкінечні презентації, подорожі, написання "шоколадної" книжки. Перед тим - виснажливий переклад мемуарів Буша й зовсім трохи творчості й мандрів. Ще перед тим - авральний Джобс і відсутність сну. І я вкотре думаю, як це прекрасно: працювати у вільному графіку, викладати один день у тиждень, час до часу зустрічатися з читачами, приймати гостей, мріяти, писати, читати, прогулюватися околицями й нітрішечки не перейматися відсутністю далеких подорожей, займатися господарством і просто любити життя.
Я з легким серцем відмовляюся від чудесних запрошень у мандри (довелося відмовитися навіть від прекрасного Любліна, який також встигла дуже полюбити). Відмовляюся від цікавих проектів і додаткової роботи. Бо зараз час втишення - і я його дуже ціную.
Бог такий добрий. Він уміє якнайкраще втілювати мрії.
*
*
*
*