Атмосфера тремкого щастя
Інколи якась радість трапляється нам абсолютно несподівано. І все в ній відбувається якось так, як у казці. Ти не встигаєш замислитися, що ж буде за наступним поворотом, бо тобі цікаво вже тут, інтрига оповила тебе вже зараз - і стосовно зараз, - і наступний поворот - це лише новий, чудовий дарунок.
springfrom і Ко поїхали собі від нас до Львова, і я вже встигла затужити за ними попри насичений яскравими подіями графік. До Лесі надто трепетно звикла, з Оксанкою зовсім не наговорилася... Але коли ми з Ігорчиком поверталися з весілля моєї подруги, він раптом згадав про залишене Спрінгфромами запрошення для Художників приєднатися до їхньої чудової компанії - і... наступного ранку ми вже їхали до Львова.
...Не скажу, що я закохана в те місто. Мені там доводилося часто бувати - з різних-різних причин. Там живе мій тато. Там зі мною траплялося багато чудових подій. Там красиво. Але щоби аж так його неймовірно любити - ні. Але цього разу все було якось не так - набагато краще.
Чи то я перейнялася Оксанкиною палкою закоханістю у Львів, чи то Спрінгфроми самі додали місту особливого шарму, а чи просто тому, що у цій мандрівці я була з коханим чоловіком - усе направду видавалося казковим. І вечорові підсвічування величних храмів і химерних будинків, і атмосфера богеми на сутінкових вулицях, і несамовито смачна їжа в місцевих кнайпах, схожих на театральні декорації (для путівника - "Цукерня", "Купол", "Смачна плітка" - мені найбільше сподобалася цукерня, а в Оксанки є дивовижні фото "Куполу"), і вуличка, на якій ми зупинилися - по-львівськи вузька, по-львівськи забобонна: там немає 13 номеру будинку, по-львівський красива (до речі, саме на ній і живе собі "Цукерня").
Львів дає неймовірне нове життя старезним речам - і нові ідеї їх щасливим власникам). На "Вернісажі" я купила чудесну розписну глиняну тарілочку, дерев"яні підставки під кружки, а по місту назбирала цілий оберемок ідей, як зробити наш будиночок затишнішим, а старовинні речі з горища - потрібними.
А ще ми їздили до Жовкви і в Крехівський монастир. Жовква - дуже красива, але мене особливо не вразила. А ось Крехів і справді неймовірний - така тиша, таке заспокоєння, така стриманість, мир і радість водночас...
Коли ми прощалися зі Спрінгфромами в Збаражі, було так щемкощемко. Тому добре, що я купила "Поліанну" в львіській книгарні - буду перечитувати і заново вчитися грі в Радість...
Крехів
Львів. втомлені туристи. byspringfrom
springfrom і Ко поїхали собі від нас до Львова, і я вже встигла затужити за ними попри насичений яскравими подіями графік. До Лесі надто трепетно звикла, з Оксанкою зовсім не наговорилася... Але коли ми з Ігорчиком поверталися з весілля моєї подруги, він раптом згадав про залишене Спрінгфромами запрошення для Художників приєднатися до їхньої чудової компанії - і... наступного ранку ми вже їхали до Львова.
...Не скажу, що я закохана в те місто. Мені там доводилося часто бувати - з різних-різних причин. Там живе мій тато. Там зі мною траплялося багато чудових подій. Там красиво. Але щоби аж так його неймовірно любити - ні. Але цього разу все було якось не так - набагато краще.
Чи то я перейнялася Оксанкиною палкою закоханістю у Львів, чи то Спрінгфроми самі додали місту особливого шарму, а чи просто тому, що у цій мандрівці я була з коханим чоловіком - усе направду видавалося казковим. І вечорові підсвічування величних храмів і химерних будинків, і атмосфера богеми на сутінкових вулицях, і несамовито смачна їжа в місцевих кнайпах, схожих на театральні декорації (для путівника - "Цукерня", "Купол", "Смачна плітка" - мені найбільше сподобалася цукерня, а в Оксанки є дивовижні фото "Куполу"), і вуличка, на якій ми зупинилися - по-львівськи вузька, по-львівськи забобонна: там немає 13 номеру будинку, по-львівський красива (до речі, саме на ній і живе собі "Цукерня").
Львів дає неймовірне нове життя старезним речам - і нові ідеї їх щасливим власникам). На "Вернісажі" я купила чудесну розписну глиняну тарілочку, дерев"яні підставки під кружки, а по місту назбирала цілий оберемок ідей, як зробити наш будиночок затишнішим, а старовинні речі з горища - потрібними.
А ще ми їздили до Жовкви і в Крехівський монастир. Жовква - дуже красива, але мене особливо не вразила. А ось Крехів і справді неймовірний - така тиша, таке заспокоєння, така стриманість, мир і радість водночас...
Коли ми прощалися зі Спрінгфромами в Збаражі, було так щемкощемко. Тому добре, що я купила "Поліанну" в львіській книгарні - буду перечитувати і заново вчитися грі в Радість...
Крехів
Львів. втомлені туристи. byspringfrom