ФортМісія 2011
Ото відкатався Я і не тільки, всюди куди обіцяв і навіть більше, лише крім тої крутої ололовелоекспедиції бо нема як, але встигну ше. Як завжди через нікому незрозумілі містичні явища я описую все і виставляю оригінальні фото з подій про які вже всі встигли побалакати, позгадувати, повідписувати, відололокати і нарешті забути. Але для спогадів ніколи немає пізнього часу, крім того фотки ніде ще не виставлялися. Отож почну розповідь...
Почалося все 30-го червня, точніше набагато раніше. Перед тим як туди поїхати ми купили все що на нашу думку могло нам там пригодитися з їжі, і склались на то по 15 грн. Виїхали вдень до Львова електричкою, там всі хто бухає закупили собі алкоголь і перелили його в пластикову тару, щоб не нести зайві кілограмчики в своїх наплічниках як останні лохи. Далі сіли знову в електричку, поки їхали займалися всякою дурю, і без зайвих проблем доїхали аж до прикордонного міста Шегині, хоча більшість людішок повиходили на зупинку раніше щоб проїхатись на якигось 10 км. більше, а ми генії халяви сиділи поки поїзд їхав і нікуди не рипались, про що пізніше пошкодували шо не вийшли зо стадом, а пізніше в думках знову хвалили себе, бо все таки зекономили.
Коли вийшли там, то через деякий час знайшли потрібний поворот, на якому нам якийсь дядя запропонував довезти нас за 20 грн. з кожного, на що ми не погодились тай пішли.
-Якщо він вирішив налякати нас 12-тьма кілометрами пішки, то не на тих він попав..:)Кажу я...
-Це ж то саме, що йти по цій дорозі і на кожному кілометрі знаходити гривню з гаком...я б так не проти походити!=)
Ми йшли, і нам відкривались гарні краєвиди=)
Ті пагорби то вже Польща, не дивно там було побачити вітрові електро установки, які нажаль не сфоткав. Велетенські вітряки стоять, крутяться і виробляють для поляків цілком безпечну вітрову енергію.
Також пробували зупиняти машини прикордонників, а вони зараза не зупинялися.
Але то не страшно бо пройшли ми десь так близько 3-4 км. а далі всіх почали підбирати добрі люди які їхали теж на фест, друзів взяли якісь бусіки, які навіть самі пропонували підвезти, я лишився пішим, але через якусь хвилину до мене підїхала легкова машина і запропонували сісти, в ній вже сидів мій друг, доїхали всі безплатно, а от другу довеллось вітдати таку любу йому ромколу, яку він носив на показ:)
Поки ми добиралися в наші мобілки залазили польські оператори.
Як приїхали то люди були, але не багато, була можливість вибрати найкращі місця і ми почали шлятися по всій території у верх і вниз, а в результаті поселились там де спочатку були. Коли розкладали намети добряче темрява не залишала нам світла, здавалося що синоптики просрали свої прогнози і буде палюче сонце, ми розклалися, поїли і повлягалися.Світили зорі...
Ранок виявився приємним туманним і таким ранковим...
Ми прокинулись 1-го числа і зауважили, що зявилося ще кільканадцять наметів.Коло нас поселились польські українці. Ранок віщував спекотну погоду і синоптиків ми вже стомились були матюкати. День почався гарно, ми вже себе настроїли були на сонячний фестиваль...
А тим часом наметів ставало все більше, як і сусідів це зазвичай є позитивним, ну і ми також розтаборовувались вже за світла.
Ми поставили свій легендарний Тернопільський прапор, про який згодом будуть знати всі;)
Не буду розказувати як ми жили, шо робили і з чого ржали, робити було шо, то правда, ну і паржать з чого находилось....ті всі трафунки і прікольчики треба на папері зразу записувати, бо так і не запамятаєш, але за хронікою в другі половині дня починався дощ! Так пройшов день, і почав приходити вечір, коли й почалась концертна програма...для мене вона почалася з групи "Анна" тоді ми нарешті вийшли зо свого лігва...
Під сценою на той час було вже встигло заміситись серйозне місиво...
Всі жостко відривались під Анну, я також, але не так як завжди, бо вже боявся впасти у болото, а шансів відмитися було дуже мало. Це тому що води було мало, її привозили великою машиною з каністрою, тому головний пріоритет води був на їжу, не на миття=) Я трошки пофоткав, сховав апарат і продовжив відриватися...взагалі фоткав надзвичайно мало.
Привидо - слем=)
Після "Анни" виступали "Мертвий Півень", вони й були основною групою дня. Дуже суперсько відіграли, і довго. Фоток нажаль нема, як і фоток з інших виступів, я ж там не репортером був а фестивальником! Скажу що основною умовою на всіх концертах стало болото. Після закінчення концерту ще проводився показ фільму, я вже хотів спати...трохи туди заглянув, подивився після чого пішов спати по тому болоті.
Ще одне фото з виступу Анни=)
А це по дорозі на малу літературну сцену...
Другий ранок виявився дуже дощовим. Коли я встав то падав дощ, всі були чимось занятими...наші шось готували шоб поїсти, ну а я витягнув з намету фотоапарат і вирішив їх зафоткати=)
Ото всі такі мокрі=)
Але дощі дощами, а хавчик коли захочеться=)
Панорама болотяно-дощової ФортМісії..)
Ми в загальному лазили по території фестивалю і вишукували різні лендартики і форти, готували і шкаляли хавчик, їли то все, спілкувалися і знайомились зо сусідами, валялись в наметах, ну і звичайно кричали різну фігню...нас тернопільських там гарно запамятали=) А при початку концертів йшли відриватися. Приблизно так проходив для нас фестиваль, але це на словах здається так нудно...що там відбувалось, то нічим не передати, хоча краще і не треба)
А щодо другого дня, то він був досить похмурий...музика це прекрасно, але є ще такі штуки як лінь і дощ на дворі, тому лежав я в наметі й насолоджувався...погодою, спав=) Клли піднялись, то було вже темно, а дощ валив не настільки швидко, то пошкандибали ми до сцени щоб хоч шось подивитися, там виступав якийсь гурт, але мені запропонували піти туди де показують кіно, та коли ми прийшли починався бій Кличка...ну от і прекрасно! Ми дивились бій Кличка, було дуже круто, багато людей вболівають, гарна атмосфера; після цього пішли до табору. Концерт можна вважати що пропустили(кажуть був крутий), єдине що чули з наметів сплючи...а далі був Кличко захопливий бій! А далі я і ще дехто під музику діджеїв просидів цілу ніч палючи чи не найбільший вогонь на фестивалі. Якийсь хлопчина був готовий зробити все за літру пива...він сидів з нами біля вогню тай казав:
- Хоч кинуся в вогонь? Літер пива!
Ось так...взагалі цікаво було сидіти, ми позбирали всі пеньки з околиці, ну і звичайно з приходом ранку як справжні вімпіри повлягались спати.
А наступного "ранку" я й толком не памятаю що було. Але в другій половині дня коли я піднявся ми пішли гуляти фортами.
По дорозі зустрічали солдатів Австрійської імперії...
Йдучи до форту спілкувався з поляками шо приїхали теж на фест, казали, що в Польщі такого болота не допустили би, ну а до прикладу в Франції чи Німеччині на таких дорогах вже давно лежить асфальт=)На то я собі подумав шо: "в них там якби було таке болото, то всі давно би повшивалися, а українців ніяким болотом не злякаєш". Ще поляки висловлювали взаємне невдоволення тим, що нам (українцям) треба візи для того щоб потрапити до Польщі. Але зійшлись на тому що все таки "то йде трохи до кращого"=)
Одна із основних частин фортів, туди можна зайти і заблудитися, а згодом навіть провалитися..) Взагалі я там не всі форти роздивився через брак часу і надлишок ліні, але й не всі фотки викладаю...За Першої світової біля таких фортів австріяки пачками клали москалів, але тих пачок чомусь не ставало менше=)
В якомусь секторі одного із фортів розклалась фотовиставка, ходили і дивились=)
Музейна кімнатка)
На третій день вже добре не памятаю шо робив під час виступу Перкалаби, таки ховався на пару з кимось від дощу в наметі, той дощ йшов і падав..,все ж чув їх з намету) Далі мали виступати Гайдамаки, ми забили великий болт на дощ, почали вдягати дощовики і вилазити, як вилізли то побачили шо не такий то вже й страшний дощ, як здається сидячи в наметі...ну моросить собі і все, напевне він той дощ йшов вже на спад. По закінченню концерті пішли на малу літ.сцену там проходив музично-візуальний парфоманс; нарізка відео, ота музика і слова шо слухав вводили мене потрохи в транс, по закінченню пішов спати.
Коли починали розїжджатися, то приємно було коли сусіди заходили до нас і залишали нам свою зайву їжу)
На наступний день коли майже всі розїхались то залишали після себе купи непотрібного і потрібного, неїстивного і їстивного сміття, ну і нам дещо таки згодилось=)
Ми відчалювали одні з останніх, і наш одинокий прапор майорів посеред куп сміття і мас болота. Ще згадую як йшов попри нас брудний весь такий у багнюці немитий панк(здається) і ніс вязку в основному знайдених металевих горняток, які він познаходив "гуляючи" післяфестивальним полем. Кажу йому:
-Дай мені хоч одне!?
Ну а він монотонним флегматичним і трохи пяним голосом:
-Я в тебе їх не брав і давати не буду...
А шоб вони тобі потріскали!!!
Зібравшись пішли в сторону села добираючись додому, по дорозі зустріли шаш водовоз, що застряг, напевне йому доведеться чекати поки висохне болото щоб вибратись...
До села без прапора ніяк:)
В селі я зустрів памятник, в якому поєднувалось двоє непоєднуваних речей (дивіться самі), хреста я так розумію поставили пізніше=)
Коли вибрались з одного села, якось добрались до іншого і йшли на електричку до Львова, то проходили повз такий костьол, хоча раніше вже його бачили з вікна потяга, коли прямували до Шегині.
Добрались...
Почалося все 30-го червня, точніше набагато раніше. Перед тим як туди поїхати ми купили все що на нашу думку могло нам там пригодитися з їжі, і склались на то по 15 грн. Виїхали вдень до Львова електричкою, там всі хто бухає закупили собі алкоголь і перелили його в пластикову тару, щоб не нести зайві кілограмчики в своїх наплічниках як останні лохи. Далі сіли знову в електричку, поки їхали займалися всякою дурю, і без зайвих проблем доїхали аж до прикордонного міста Шегині, хоча більшість людішок повиходили на зупинку раніше щоб проїхатись на якигось 10 км. більше, а ми генії халяви сиділи поки поїзд їхав і нікуди не рипались, про що пізніше пошкодували шо не вийшли зо стадом, а пізніше в думках знову хвалили себе, бо все таки зекономили.
Коли вийшли там, то через деякий час знайшли потрібний поворот, на якому нам якийсь дядя запропонував довезти нас за 20 грн. з кожного, на що ми не погодились тай пішли.
-Якщо він вирішив налякати нас 12-тьма кілометрами пішки, то не на тих він попав..:)Кажу я...
-Це ж то саме, що йти по цій дорозі і на кожному кілометрі знаходити гривню з гаком...я б так не проти походити!=)
Ми йшли, і нам відкривались гарні краєвиди=)
Ті пагорби то вже Польща, не дивно там було побачити вітрові електро установки, які нажаль не сфоткав. Велетенські вітряки стоять, крутяться і виробляють для поляків цілком безпечну вітрову енергію.
Також пробували зупиняти машини прикордонників, а вони зараза не зупинялися.
Але то не страшно бо пройшли ми десь так близько 3-4 км. а далі всіх почали підбирати добрі люди які їхали теж на фест, друзів взяли якісь бусіки, які навіть самі пропонували підвезти, я лишився пішим, але через якусь хвилину до мене підїхала легкова машина і запропонували сісти, в ній вже сидів мій друг, доїхали всі безплатно, а от другу довеллось вітдати таку любу йому ромколу, яку він носив на показ:)
Поки ми добиралися в наші мобілки залазили польські оператори.
Як приїхали то люди були, але не багато, була можливість вибрати найкращі місця і ми почали шлятися по всій території у верх і вниз, а в результаті поселились там де спочатку були. Коли розкладали намети добряче темрява не залишала нам світла, здавалося що синоптики просрали свої прогнози і буде палюче сонце, ми розклалися, поїли і повлягалися.Світили зорі...
Ранок виявився приємним туманним і таким ранковим...
Ми прокинулись 1-го числа і зауважили, що зявилося ще кільканадцять наметів.Коло нас поселились польські українці. Ранок віщував спекотну погоду і синоптиків ми вже стомились були матюкати. День почався гарно, ми вже себе настроїли були на сонячний фестиваль...
А тим часом наметів ставало все більше, як і сусідів це зазвичай є позитивним, ну і ми також розтаборовувались вже за світла.
Ми поставили свій легендарний Тернопільський прапор, про який згодом будуть знати всі;)
Не буду розказувати як ми жили, шо робили і з чого ржали, робити було шо, то правда, ну і паржать з чого находилось....ті всі трафунки і прікольчики треба на папері зразу записувати, бо так і не запамятаєш, але за хронікою в другі половині дня починався дощ! Так пройшов день, і почав приходити вечір, коли й почалась концертна програма...для мене вона почалася з групи "Анна" тоді ми нарешті вийшли зо свого лігва...
Під сценою на той час було вже встигло заміситись серйозне місиво...
Всі жостко відривались під Анну, я також, але не так як завжди, бо вже боявся впасти у болото, а шансів відмитися було дуже мало. Це тому що води було мало, її привозили великою машиною з каністрою, тому головний пріоритет води був на їжу, не на миття=) Я трошки пофоткав, сховав апарат і продовжив відриватися...взагалі фоткав надзвичайно мало.
Привидо - слем=)
Після "Анни" виступали "Мертвий Півень", вони й були основною групою дня. Дуже суперсько відіграли, і довго. Фоток нажаль нема, як і фоток з інших виступів, я ж там не репортером був а фестивальником! Скажу що основною умовою на всіх концертах стало болото. Після закінчення концерту ще проводився показ фільму, я вже хотів спати...трохи туди заглянув, подивився після чого пішов спати по тому болоті.
Ще одне фото з виступу Анни=)
А це по дорозі на малу літературну сцену...
Другий ранок виявився дуже дощовим. Коли я встав то падав дощ, всі були чимось занятими...наші шось готували шоб поїсти, ну а я витягнув з намету фотоапарат і вирішив їх зафоткати=)
Ото всі такі мокрі=)
Але дощі дощами, а хавчик коли захочеться=)
Панорама болотяно-дощової ФортМісії..)
Ми в загальному лазили по території фестивалю і вишукували різні лендартики і форти, готували і шкаляли хавчик, їли то все, спілкувалися і знайомились зо сусідами, валялись в наметах, ну і звичайно кричали різну фігню...нас тернопільських там гарно запамятали=) А при початку концертів йшли відриватися. Приблизно так проходив для нас фестиваль, але це на словах здається так нудно...що там відбувалось, то нічим не передати, хоча краще і не треба)
А щодо другого дня, то він був досить похмурий...музика це прекрасно, але є ще такі штуки як лінь і дощ на дворі, тому лежав я в наметі й насолоджувався...погодою, спав=) Клли піднялись, то було вже темно, а дощ валив не настільки швидко, то пошкандибали ми до сцени щоб хоч шось подивитися, там виступав якийсь гурт, але мені запропонували піти туди де показують кіно, та коли ми прийшли починався бій Кличка...ну от і прекрасно! Ми дивились бій Кличка, було дуже круто, багато людей вболівають, гарна атмосфера; після цього пішли до табору. Концерт можна вважати що пропустили(кажуть був крутий), єдине що чули з наметів сплючи...а далі був Кличко захопливий бій! А далі я і ще дехто під музику діджеїв просидів цілу ніч палючи чи не найбільший вогонь на фестивалі. Якийсь хлопчина був готовий зробити все за літру пива...він сидів з нами біля вогню тай казав:
- Хоч кинуся в вогонь? Літер пива!
Ось так...взагалі цікаво було сидіти, ми позбирали всі пеньки з околиці, ну і звичайно з приходом ранку як справжні вімпіри повлягались спати.
А наступного "ранку" я й толком не памятаю що було. Але в другій половині дня коли я піднявся ми пішли гуляти фортами.
По дорозі зустрічали солдатів Австрійської імперії...
Йдучи до форту спілкувався з поляками шо приїхали теж на фест, казали, що в Польщі такого болота не допустили би, ну а до прикладу в Франції чи Німеччині на таких дорогах вже давно лежить асфальт=)На то я собі подумав шо: "в них там якби було таке болото, то всі давно би повшивалися, а українців ніяким болотом не злякаєш". Ще поляки висловлювали взаємне невдоволення тим, що нам (українцям) треба візи для того щоб потрапити до Польщі. Але зійшлись на тому що все таки "то йде трохи до кращого"=)
Одна із основних частин фортів, туди можна зайти і заблудитися, а згодом навіть провалитися..) Взагалі я там не всі форти роздивився через брак часу і надлишок ліні, але й не всі фотки викладаю...За Першої світової біля таких фортів австріяки пачками клали москалів, але тих пачок чомусь не ставало менше=)
В якомусь секторі одного із фортів розклалась фотовиставка, ходили і дивились=)
Музейна кімнатка)
На третій день вже добре не памятаю шо робив під час виступу Перкалаби, таки ховався на пару з кимось від дощу в наметі, той дощ йшов і падав..,все ж чув їх з намету) Далі мали виступати Гайдамаки, ми забили великий болт на дощ, почали вдягати дощовики і вилазити, як вилізли то побачили шо не такий то вже й страшний дощ, як здається сидячи в наметі...ну моросить собі і все, напевне він той дощ йшов вже на спад. По закінченню концерті пішли на малу літ.сцену там проходив музично-візуальний парфоманс; нарізка відео, ота музика і слова шо слухав вводили мене потрохи в транс, по закінченню пішов спати.
Коли починали розїжджатися, то приємно було коли сусіди заходили до нас і залишали нам свою зайву їжу)
На наступний день коли майже всі розїхались то залишали після себе купи непотрібного і потрібного, неїстивного і їстивного сміття, ну і нам дещо таки згодилось=)
Ми відчалювали одні з останніх, і наш одинокий прапор майорів посеред куп сміття і мас болота. Ще згадую як йшов попри нас брудний весь такий у багнюці немитий панк(здається) і ніс вязку в основному знайдених металевих горняток, які він познаходив "гуляючи" післяфестивальним полем. Кажу йому:
-Дай мені хоч одне!?
Ну а він монотонним флегматичним і трохи пяним голосом:
-Я в тебе їх не брав і давати не буду...
А шоб вони тобі потріскали!!!
Зібравшись пішли в сторону села добираючись додому, по дорозі зустріли шаш водовоз, що застряг, напевне йому доведеться чекати поки висохне болото щоб вибратись...
До села без прапора ніяк:)
В селі я зустрів памятник, в якому поєднувалось двоє непоєднуваних речей (дивіться самі), хреста я так розумію поставили пізніше=)
Коли вибрались з одного села, якось добрались до іншого і йшли на електричку до Львова, то проходили повз такий костьол, хоча раніше вже його бачили з вікна потяга, коли прямували до Шегині.
Добрались...