Я вдруге за життя бачила місячну веселку. Після півторагодинного виконання тимурівських обов’язків у вогкому підвалі, захекана та чорнорука, я піднімалася сходами до себе в мансарду, аж раптом…
Повний Місяць ще блукав соснами, не знаходячи виходу з лісного лабіринту. Недовговічний весняний сніг танув та злітав у небо рідким туманом. І саме через
(
Read more... )
Comments 6
Reply
Reply
Reply
Reply
Reply
Reply
Leave a comment