Зупинімося: п'ясти і пнути: розпинати - і розіп'ясти, розп'ясти, розіпнути...
НАПНУТИЙ ПАРНАС ТА ЛІРА АПОЛЛОНА (не розп'ята Ґолґота): В ГОСТЯХ - ПАВУК-АТЕНА: мовомузи напнулися мовогратися в мовораї
Напнімо моволука: чому росіяни немічні вповні й доречно зрозуміти «розпинання» та «розп'яття» (ото не загадка)? Бо в деслов'янізованій та деіндоевропеїзованій російській - дастьбі первісного джерела та зародка слова, цілого лексичного та семантичного поля... Тяти/тнути (до самого мовоатома та до генеративного геному індоевропейського ума) і п'ясти/пнути (аж од напнутих Аполлонових лука та ліри та катарсису та законів - та аж до розп'яття Христа) - належать до скарбу й спадщини забутого ядра та зародку мовонапруги (первісно напнутого мовозакону): первісної мовостріли та початкової мовоструни - успадковані мовонащадками европейської цивілізації:
Бо Єгови натягнений лук,
І тятива нап’ята,
І наложена стрілка на ній -
І то ви є стріла та.
(Франко: Мойсей: неначе напнутий та упнутий, бо нерозп'ятий, законодавець Аполлон) + Поряд із луком тугим лежав сагайдак там (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 353);
Мовоуява (та порадо-парадигма): 1) Лізе на лавку, напинає богів. (Грин. III. 446.) + 2) Але перше - римляни розіпнули Ягвового (Єгови) сина. + 3) Гірше ляха свої діти її розпинають. (Шевч. 215. 5)...Ото прогресія мовоідеології та уявоідеології!
Як не тепер, то в четвер, аби діп’яти [домогтися] свого + Чого схоче, того й доможеться. Аби діп’яти свого! (Коцюб.) + Втеряє й те, чого допнявся (Куліш) + Знаки «прїпїнанїя» та розпинання для українців - без жодної розумної зупинки!