74. Пересматривал свои первые записи на тему Шухевича. Так в Боровках точно стояли украинцы!
(Украинская АН про УПА)
Ага, значит штаб свой Побегущий с Шухевичем держали прям там же, где и "генерал Якоби". И там же - какие-то крупные склады с амуницией и оружием. Что за склады? "Комень" - уж не Каменка ли, чей гарнизон был разгромлен партизанами 1.09.42? :)
Забавно будет, если выясниться, что они действительно своего командира дивизии советским партизанам сдали, чтоб их партизаны выпустили в ридну Украйину из-под этого Лепеля. А что еще думать? Штабная колонна - ок.80 человек. Засада - возле самих Боровок, где "друга сотня сотника Бригидера", в Каменке - явно, тоже украинцы. Никакой помощи из Боровок и Каменки колонне не пришло, во всяком случае, партизаны об этом не пишут, часть охраны колонны разбежалась ;) Если Побегущий распылил свои силы между колонной, Боровками и Каменкой - кранты колонне за пару минут. Еще и машины взорвались удивительно удачно, хотя дорогу перед тем утром "разминировали". Партизаны вообще смогли замаскироваться даже не в лесу, а среди поваленных, но неубранных деревьев вдоль дороги. Хм. А разведка у полицаев - вообще кошмар: из штаба бежит целая группа коллаборантов во главе с "художником" за несколько дней до засады, какой-то рядовой партизан Хоняк в воспоминаниях и то пишет не стесняясь - про штабную колонну партизаны знали из данных агентурной разведки, отряд Флегонтова полицаи вообще проморгали, а он по званию если в армейские переводить - полковник (капитан Гсбезопасности). Формирование целой бригады "Дубова" из трех отрядов проморгали. Штурм гарнизона в Каменке в 9 км от Боровок, где штаб дивизии стоял и штаб батальона и склады - и тот проморгали. Избиение какое-то, а не засада. А, ведь, стоило всего лишь перекинуть в сопровождение колонны не 80 человек, а еще и сотню, например, Шухевича... Все леса партизанами в эти дни, что называется начали кишеть просто, а в штабной колонне 80 чел. Вроде на 9-14 автомобилей по разным источникам.
Кстати, а зачем этот штаб покинул гостеприимную деревню с большими складами амуниции и оружия, охраняемую ветеранами аж полка "Бранденбург"? Боялись штурма деревни партизанами? Не доверяли украинцам? Какова судьба складов?
У Білорусії 201-й український батальйон не був сконцентрований в одному місці. Солдати його чотами й сотнями розсіювалися по різних опорних пунктах (stьrzpunkt). Так, друга сотня сотника Бригідера служила в м. Боровки при штабі куреня, одночасно охороняючи великі склади амуніції та зброї, а інші частини перебували в Лепелі, Бойчеково, Комені, Жарах, Воронежі (білоруське село коло річки Березини), Борисові, Велівщині, Боженковичах та інших дрібних поселеннях 123.
Після приїзду до Білорусії курінь отримав завдання - охороняти мости на ріках Березині та Двіні. Для цього легіон розмістили на простор і уявного квадрата зі стороною в 50 кілометрів. Відділам, що перебували в містечках (там головним чином квартирували чоти після
боїв у лісах), було також доручено охороняти місцеву німецьку адміністрацію. Крім того, до обов’язків українців належало постійне
прочісування лісових масивів для виявлення й знешкодження партизанських баз і таборів. Кожна сотня Легіону охороняла відведений їй квадрат, сторона якого мала 12 кілометрів, окрім 2-ї сотні, що завжди залишалася при штабі, - 3-тя сотня поручника Сидора була на півночі зони відповідальності українського батальйону, 1-ша сотня Шухевича - в центрі, 4-та - поручника Павлика - на півдні 124.
Тактика щоденного “прочісування” лісових масивів не давала потрібного результату, зате завдавала болючих втрат і приносила виснаження українському відділові. Переслідуючи партизанів на погано знайомій території, солдати натрапляли на ворожі засідки, підривалися на мінах або гинули в непролазних білоруських болотах.
...
Підсумовуючи відомості про перебування українського легіону в Білорусії, зазначимо, що батальйон рівно дев’ять місяців пробув на
партизанському фронті, хоча спеціально не готувався до пртизансько ї війни, і здобув у цій боротьбі великий бойовий досвід. За приблизними підрахунками, легіонери знищили більше 2000 радянських партизанів. (Без убитых и зачтенных в качестве партизан, как было принято у немцев с полицаями, мирных жителей - абсолютно нереальная цифра - guralyuk)
123. Кальба М. У 50-ліття Дружин Українських Націоналістів // Визвольний
шлях. - Лондон, 1991. - № 8. - С. 970, 971.
124. Там само. - С. 83.
Ага, значит штаб свой Побегущий с Шухевичем держали прям там же, где и "генерал Якоби". И там же - какие-то крупные склады с амуницией и оружием. Что за склады? "Комень" - уж не Каменка ли, чей гарнизон был разгромлен партизанами 1.09.42? :)
Забавно будет, если выясниться, что они действительно своего командира дивизии советским партизанам сдали, чтоб их партизаны выпустили в ридну Украйину из-под этого Лепеля. А что еще думать? Штабная колонна - ок.80 человек. Засада - возле самих Боровок, где "друга сотня сотника Бригидера", в Каменке - явно, тоже украинцы. Никакой помощи из Боровок и Каменки колонне не пришло, во всяком случае, партизаны об этом не пишут, часть охраны колонны разбежалась ;) Если Побегущий распылил свои силы между колонной, Боровками и Каменкой - кранты колонне за пару минут. Еще и машины взорвались удивительно удачно, хотя дорогу перед тем утром "разминировали". Партизаны вообще смогли замаскироваться даже не в лесу, а среди поваленных, но неубранных деревьев вдоль дороги. Хм. А разведка у полицаев - вообще кошмар: из штаба бежит целая группа коллаборантов во главе с "художником" за несколько дней до засады, какой-то рядовой партизан Хоняк в воспоминаниях и то пишет не стесняясь - про штабную колонну партизаны знали из данных агентурной разведки, отряд Флегонтова полицаи вообще проморгали, а он по званию если в армейские переводить - полковник (капитан Гсбезопасности). Формирование целой бригады "Дубова" из трех отрядов проморгали. Штурм гарнизона в Каменке в 9 км от Боровок, где штаб дивизии стоял и штаб батальона и склады - и тот проморгали. Избиение какое-то, а не засада. А, ведь, стоило всего лишь перекинуть в сопровождение колонны не 80 человек, а еще и сотню, например, Шухевича... Все леса партизанами в эти дни, что называется начали кишеть просто, а в штабной колонне 80 чел. Вроде на 9-14 автомобилей по разным источникам.
Кстати, а зачем этот штаб покинул гостеприимную деревню с большими складами амуниции и оружия, охраняемую ветеранами аж полка "Бранденбург"? Боялись штурма деревни партизанами? Не доверяли украинцам? Какова судьба складов?
У Білорусії 201-й український батальйон не був сконцентрований в одному місці. Солдати його чотами й сотнями розсіювалися по різних опорних пунктах (stьrzpunkt). Так, друга сотня сотника Бригідера служила в м. Боровки при штабі куреня, одночасно охороняючи великі склади амуніції та зброї, а інші частини перебували в Лепелі, Бойчеково, Комені, Жарах, Воронежі (білоруське село коло річки Березини), Борисові, Велівщині, Боженковичах та інших дрібних поселеннях 123.
Після приїзду до Білорусії курінь отримав завдання - охороняти мости на ріках Березині та Двіні. Для цього легіон розмістили на простор і уявного квадрата зі стороною в 50 кілометрів. Відділам, що перебували в містечках (там головним чином квартирували чоти після
боїв у лісах), було також доручено охороняти місцеву німецьку адміністрацію. Крім того, до обов’язків українців належало постійне
прочісування лісових масивів для виявлення й знешкодження партизанських баз і таборів. Кожна сотня Легіону охороняла відведений їй квадрат, сторона якого мала 12 кілометрів, окрім 2-ї сотні, що завжди залишалася при штабі, - 3-тя сотня поручника Сидора була на півночі зони відповідальності українського батальйону, 1-ша сотня Шухевича - в центрі, 4-та - поручника Павлика - на півдні 124.
Тактика щоденного “прочісування” лісових масивів не давала потрібного результату, зате завдавала болючих втрат і приносила виснаження українському відділові. Переслідуючи партизанів на погано знайомій території, солдати натрапляли на ворожі засідки, підривалися на мінах або гинули в непролазних білоруських болотах.
...
Підсумовуючи відомості про перебування українського легіону в Білорусії, зазначимо, що батальйон рівно дев’ять місяців пробув на
партизанському фронті, хоча спеціально не готувався до пртизансько ї війни, і здобув у цій боротьбі великий бойовий досвід. За приблизними підрахунками, легіонери знищили більше 2000 радянських партизанів. (Без убитых и зачтенных в качестве партизан, как было принято у немцев с полицаями, мирных жителей - абсолютно нереальная цифра - guralyuk)
123. Кальба М. У 50-ліття Дружин Українських Націоналістів // Визвольний
шлях. - Лондон, 1991. - № 8. - С. 970, 971.
124. Там само. - С. 83.