До завтрашнього свята
1 грудня 1991 року політичну трансмутацію УРСР в буржуазно-демократичну республіку закріпили референдумом.
Плебсу пообіцяли бароковий ковбасний рай на землі. Плебс проголосував.
Провінційна постімперська бюрократія достатньо добре засвоїла уроки першої республіки перед тим як з республіки другої робити третю республіку - збройні сили створювалися швидко.
Одними з перших на вірність України присягнули бригади спецпризначення совітської військової розвідки.
СРСР розвалювали московські піжони - ліберали та педерасти, приправлені російськими буржуазними націоналістами з монголоїдними ряхалами, які від серпня 1991 року підмяли під себе Кремль та оголошували загальноімперські надбання суто кацапськими.
Можливо саме через це, так багато офіцерів елітних частин імперської армії присягало на вірність ще не зрозумілій третій республіці.
На жаль, третя республіка виявилася рідкісною курвою та штатівською підстілкою.
На жаль, третій в світі ядерний арсенал здали піздовато та тєрпільсько.
На жаль, армію яка була більшою за армію США скоротили, зганьбили, обікрали та посадили на короткий ланцюг.
На жаль, не виявилася "українська незалежність кривавішою за хорватську" (с).
Втім. впродовж останніх 20 років українська армія лишалася своєрідним нагадуванням про паралельну Україну у тій паралельній реальності, де чи то Гетьман Скоропадський у 1918 році утримав владу залізом та кров"ю, чи то восени 1991 року Київ пішов кшатрійсько-нацистським шляхом Загреба.
Принаймні, військові паради 2001 та 2008 року - коли київським середмісттям йшла бронетехніка, а київським небом шугали ревучі винищувачі - перехоплювали подих та витискали скупі сльози.
Може саме тому де-факто гінекократична та базарно-підла четверта адміністрація третьої республіки вже скасувала паради, скоротила пенсії ветеранам імперських воєн та перелякано добиває збройні сили.
Як вислюк пораненого лева....