Якось так вийшло, що ми зависли у Сігнагі. Прикипіли до нього серцем із перших метрів та перших навислих над дорогою ажурних балкончиків, а потім якось вирішили, що й не жене нас звідси ніхто, і поспішати нічого...
Напевне, нарешті Нято знайшов довгоочікуваний “європейський” відпочинок. Напевне, просто я вирішила, що гнати бозна-куди без дітей і з
(
Read more... )
Comments 8
Reply
а малі на фотці такі розбишакуваті))
Reply
Reply
Reply
( ... )
Reply
Reply
Leave a comment