Етнодівки і сексульність
Якось мені довелося потрапити на лекцію Оксани Кісь і там мені відкрилися очі на дуже очевидні речі, а саме - на культивування образу Берегині, стандарту якої ми, жінки, мусимо відповідати. Перш за все, це образ жінки-матері. "Головна смислова домінанта образу Берегині - абсолютизація жіночих репродуктивних функцій. Есенціалістське розуміння основного “природного” покликання та, відповідно, пріоритетности материнської ролі жінки, властиве патріархатному дискурсові..." Далі образ включає господиню дому, берегиню домашнього вогнища. Далі це йде незмінна патріотичність і релігійність. І, звісно ж, жінка скромна, ніжна, любляча, всевіддаваюча і т.д. Особливо цей образ популярний у Західній частині України, там справді такі жінки))
Але суть не в тому. А в тому, що цей образ впливає на науку, скажімо, етнографію. Пам'ятаю, як купила книжку Марка Грушевського "Дитина...". Книжка видалася мені прекрасною, аж доки я не почитала оригінал, виданий у 1906 році. А там... Там стільки всього! Там пишуть про місячні, мастурбацію, перші злягання на вечорницях, гру "в притули", вставляння на "півшишечки"... Це ж просто неймовірний матеріал! Який був абсолютно процензурований, ну просто зовсім! І вони це називають "передруком"? Чи просто образ скромних україночок, які дають у свої 18 років потертися членом між ніжок, зовсім не відповідає образу жінки-матері?
У книжці "Молодь. Молодість. Молодіжна субкультура" у вступному слові редакція грозиться: ну все, тепер будемо казати всю правду-матку. Тепер буде йтися і про деякі не дуже приємні штуки! І у деяких матеріалах справді йдеться про нормальні молодіжні стосунки в українському селі. Але половині авторів таки муляє образ Берегині. І знову і знову йдуть роздуми: у нас завжди цінувалася цнотливість, блабла, та дівчата були такі скромні, блабла... та нікада в жизні! та вечорниці не могли бути джерелом розпусти!
Я взагалі не розумію, що значить "розпусти"? Нормальне молодіжне спілкування.
І це за незалежності. А ось читаєш збірки пісень, видані за СРСР. То там будь-які спогади "про ето" тупо не записували. Корегували реальність. Популярна пісня: "хто ж тобі постеле при дорозі постельочку? ой, є у мене широкий лист буркунини, ти мені, дівчино, при дорозі люба й мила" - цих слів як корова язиком злизала. Ох, як мене злить це замовчування. Просто не знаєш, кому вірити і де є адекватна інформація. Хочу мати доступ до етнографічних архівів, ох, хочу...
Аби читати, скажімо, таке:
"Дівчата і хлопці, які любляць ця, так умісті сплять літом і зімою. Сплять вони так і балакають різні штуки, цілуюць ця. Хлопиць її за цицьку лапа і там ще за кой-що. А як хто помирщи ця, так буває там і всяка всячина". (Борисівка, 1892, записав Павло Тарасевський)
Отак ото.
Але суть не в тому. А в тому, що цей образ впливає на науку, скажімо, етнографію. Пам'ятаю, як купила книжку Марка Грушевського "Дитина...". Книжка видалася мені прекрасною, аж доки я не почитала оригінал, виданий у 1906 році. А там... Там стільки всього! Там пишуть про місячні, мастурбацію, перші злягання на вечорницях, гру "в притули", вставляння на "півшишечки"... Це ж просто неймовірний матеріал! Який був абсолютно процензурований, ну просто зовсім! І вони це називають "передруком"? Чи просто образ скромних україночок, які дають у свої 18 років потертися членом між ніжок, зовсім не відповідає образу жінки-матері?
У книжці "Молодь. Молодість. Молодіжна субкультура" у вступному слові редакція грозиться: ну все, тепер будемо казати всю правду-матку. Тепер буде йтися і про деякі не дуже приємні штуки! І у деяких матеріалах справді йдеться про нормальні молодіжні стосунки в українському селі. Але половині авторів таки муляє образ Берегині. І знову і знову йдуть роздуми: у нас завжди цінувалася цнотливість, блабла, та дівчата були такі скромні, блабла... та нікада в жизні! та вечорниці не могли бути джерелом розпусти!
Я взагалі не розумію, що значить "розпусти"? Нормальне молодіжне спілкування.
І це за незалежності. А ось читаєш збірки пісень, видані за СРСР. То там будь-які спогади "про ето" тупо не записували. Корегували реальність. Популярна пісня: "хто ж тобі постеле при дорозі постельочку? ой, є у мене широкий лист буркунини, ти мені, дівчино, при дорозі люба й мила" - цих слів як корова язиком злизала. Ох, як мене злить це замовчування. Просто не знаєш, кому вірити і де є адекватна інформація. Хочу мати доступ до етнографічних архівів, ох, хочу...
Аби читати, скажімо, таке:
"Дівчата і хлопці, які любляць ця, так умісті сплять літом і зімою. Сплять вони так і балакають різні штуки, цілуюць ця. Хлопиць її за цицьку лапа і там ще за кой-що. А як хто помирщи ця, так буває там і всяка всячина". (Борисівка, 1892, записав Павло Тарасевський)
Отак ото.