С удивительным персонажем столкнулась в жж Якова: некто lenkakot. Она одновременно в качестве аргументов в дискуссиях использует такие факты своей биографии, как конвертация в иудаизм ради мужа и переезда в Израиль, а также антисемитизм своего русского (дама подчеркивает все время, что она русская, не украинка) папы и брата, которые в Донецке
(
Read more... )
Comments 18
Reply
Reply
А евреи-либералы наверное любят и Израиль и израильтян, но такой странною любовью, что не по себе становится.
Reply
Reply
https://www.facebook.com/nelliza111/posts/10155396595068148
Reply
Впрочем, статистику я видела разную, и эта не вызывает у меня особого доверия. Ну, то есть это одна возможная интерпретация.
Reply
Reply
Reply
Reply
Reply
Reply
Звичайно, проблема була не лише в слововжитку: втілення етнічно зумовлених ксенофобій є практично в кожному суспільстві, і в західноукраїнському теж. Але впевнений, що, в дорадянські часи, групова ворожість чи упередженість українців по відношенню до євреїв була принаймні не більша, ніж по відношенню до поляків, росіян, чи циганів. Більше того, зворотні емоції були як мінімум не слабшими. Там же було достатньо міст і містечок, де якийсь час національними меншинами були українці, так дзеркальність була дуже помітна. Я тут пару днів тому згадував знайдену мамою книжку з статистикою відвідування гімназії міста Стрий в 1931/32 роках. Там діти були поділені на класи, а в ті часи була досить відверта пріорітизація в нумерації: "A" -- перший сорт, "B"-- другий, "C" -- низи суспільства. Так от, за прізвищами учнів там очевидно, що в "А" майже самі поляки, в "В" євреї, в "С" українці.
Reply
Reply
Між світовими війнами почалися трохи проблеми, бо і Польща, і Румунія (Галичина/Буковина) до рівня Габсбургів в плані політики таки не дотягували.
Edited: опечатки поправив
Reply
(The comment has been removed)
Reply
(The comment has been removed)
Reply
Leave a comment