Жив собі десь один старий.
Днями він ходив по порепаній греблі і встромляв в неї вербові гілочки. За греблею був обмілілий ставок, з-під самої греблі сочилися кілька дрібних струмочків.
Подекуди повз греблю проїздили люди, вони зупинялися і питали:
- Що ти робиш? Нащо тобі здалися ті вербові гілочки?
- Я живу попід греблею, а вона стара і може не
(
Read more... )
Comments 4
Reply
Хотя может Вы и правы.
Все мое скромное творчество - как чашка, в который каждый заваривает свой чай.
Reply
Reply
Так сказать - засушенные лепестки первой любви...
пошлел писать годовой отчет...
Reply
Leave a comment