"раз на все життя..."

[furious_forever]

Чи знаєш ти,
Як сильно в душу б’є безжальний дощ?
Так, ніби він завжди чекав лише мене.
А, як болить зимовий спокій нашого вікна
Ніжно пастельний, як і твій улюблений Моне.

Приспів:
Така, як ти
Буває раз на все життя,
І то із неба.
Така, як ти
Один лиш раз на все життя,
Не вистачає каяття,
Коли без тебе я.

Забути все, здається, я б ніколи не зумів,
Новий дзвінок

Comments

[master_ski]

амм... Ніколі... Я чэрствы сухар? Што рабіць?:)

[furious_forever]

нікому не расказвай пра гэта. закляймяць сухаром))
ну, як не плакаў, дык хоць моцныя-мацнюткія ўражаньні ад песьні былі калі-небудзь?.. :)

[master_ski]

Гэта было. Але, на маю думку, першасным усё ж з'яўляецца псіха-эмацыйны стан, у якім знаходішся. Песня ці музыка, якую слухаеш, толькі на другім плане. У некаторыя моманты любая, нават самая "прасцецкая" песня, якая хоць трохі адпавядае твайму настрою, можа прывесці да эмацыйнага ўздыму.
Хаця канкрэтна гэтая песня, мяркуючы па тэксце, безумоўна, моцная.

[furious_forever]

ты б паслухаў яе шчэ...))

[razdoom]

Эээ... Моя тормознутая мужская память в недоумении. Кажется, это было в конце ноября, а вот песню не помню...

*слазил на ластфм* О да... Земфира - Мечтой.

её звали мечтой...

[furious_forever]

и звонили звонки
через все позвонки

она очень душевная.

Re: её звали мечтой...

[razdoom]

Он хотел убежать!
Да не сумел...

На тот момент эта песня меня целиком поглощала. И всё-таки сумел убежать... Благодаря тебе.

Re: её звали мечтой...

[furious_forever]

скорей уж В ТОМ ЧИСЛЕ благодаря мне. не больше)

[anonymous]

11.05.2006. Около семи часов вечера. Пётр Елфимов - Романс.

не умею жить в разлуке. не умею не любить...

[furious_forever]

я от неё плакала где-то в 2007м

[furious_forever]

она прелестная.