Найсумніше стає тоді, коли розумієш, що стаєш старшою за своїх улюблених поетів. І я не знаю, як почуватимусь у тридцять років, і я стану старшою за Василя Симоненка, який помер, коли йому не було й тридцяти. Або коли мені виповниться 34, то я буду на рік старша за Григорія Чубая, буду, либонь, називати його Грицьком і дарувати книжки
(
Read more... )
Comments 21
Reply
Reply
Reply
Reply
(The comment has been removed)
Reply
Reply
Це ж всьо образно )))
Reply
Чогось цієї осені особливо думається віршами і хочеться сидіти в кімнаті, повної ароматів осінніх сонць-груш. І не сумно, як часом буває восени, а так лірично чи що...
Reply
Осінь у наших краях створена для віршів. Було б тепліше, не було б ніякої меланхолії))
Reply
Leave a comment