Хазін нагадав
Знов зникло посилання на той пост... Ось нове:
http://eugene-df.livejournal.com/789335.html
Старий, але досі актуальний пост
luche_chuchhe
"Трохи про те, що нас, ймовірно, чекає.
Я не буду нічого писати про військові дії, я в тому нічого не розумію. Але я вмію уважно читати та робити висновки з того, що прочитала. А читаю я багато.
Спочатку сходіть за посиланням та уважно прочитайте, разом з коментами, які видно.\
Я б радила поставится до цієї творчості з увагою, бо, гадаю, з часом такий напрямок думок ставатиме все більш розповсюдженим. Щоб потім не дивувалися, не шокувалися та не плакали в соцмережах "как жи ж так", коли почуєте щось дуже схоже від російських друзів та родичів. Так, навіть від частини тих, хто досі здається адекватним. У нас немає часу та зайвих сил на шок, розпач та розгубленість.
Звісно, я не відкидаю можливість, що станеться чудо, та нинішній тренд зникне. Якось. Є інші тенденції, але оте, що в пості за посиланням - дуже сильне й набирає силу. Якщо росіяни самі це не зупинять, воно візьме гору.
Увага! Ми, українці, нічого зробити не можемо, вплинути не можемо. Жодні наші дії нічого не змінять. Жодні компроміси нічого не виправлять в головах росіян. Лише вони самі. Ми можемо розуміти, що нас чекає, та готуватися.
Отже, читайте уважно. Ви це почуєте ще дуже багато разів, зіштовхнетеся за наслідками такого сприйняття, готуйтеся.
Требя зауважити, що конкретні слова можуть змінюватися, навіть мають змінюватися, бо цей юзер занадто відвертий, надто прямо промовляє деякі речі, надто мало уваги приділяє питанню "чому усе, що ми робимо, правильно" або "чому усе, що ми робимо - лише самозахист". А публіка, як засвідчує теперішня риторика, буде зосереджена на самовиправданні; логіка "кого бажаємо, того й вбиваємо" певний час ще буде маргінальною.
Але основні напрямки "меседжу", гадаю, збережуться.
1. РФ та російська армія мають право на будь-які дії на території України, це право має бути визнане світовою спільнотою (і досі не визнане головним чином через недостатню наполеглевість РФ, тобто треба бути більш наполегливими). Аргументація та самовиправдання тут можуть бути самими різноманітними, але найрозповсюдженішою буде відсутність аргументації через "очевидність" такого права;
2. українське = фашистському. Здається, це вже є, але насправді поки що нас переважно "звинувачували" в фашизмі та нацизмі, вишуковували ознаки фашизму у наших _діях_. Надалі вишуковування перестане бути необхідним, бо в їхньому сприйнятті сама належність до будь-чого українського буде автоматично вважатися ознакою "фашизму". Тут буде багато нерозуміння з боку наших наївних та тормознутих, вони все будуть розпитувати - та чому ж ми фашисти й нацисти, де ознаки? Стануть наводити якісь докази. Але з того боку не може бути аргументації, ви ж не аргументуєте, коли "бачите", що річ синя або червона. Це просто очевидно. Так і вони будуть "бачити" фашизм.
Прирівняння вже подекуди є. В книгах накшталт "Поле боя Украина" вже 10 років тому насаджувалося уявлення, що українська символіка - то ознака окупанта та фашиста. Тризуб вже інколи сприймається як "фашистський" символ. Вже деякі не маргінальні люди не соромляться визнати, що "українське" (прапор, козацький чуб, мова) викликає у них агресію та огиду.
3. Україна зникла як держава = Україна має зникнути = Україна не має права на існування = усе українське має зникнути = усі українці мають зникнути. Так, це те саме, що вам ввижається. Лякайтеся зараз, щоб не лякатися потім. Досить значні зародки цього вже є, вони стають все більш розповсюдженими. Так, теза про загибель України, яка вже начебто сталася, є фактично мейнстрімом, навіть серед багатьох російських "лібералів". Тут все просто - бажання сприймають як опис дійсності. Це треба тримати в голові - нам не бажають поразки, нам бажають зникнення;
Тема розвалу, зникнення України є дуже значущою для них, цій темі вже не один рік (принаймні з часів помаранчевої революції), але зараз, звісно, це все набуває нових обрисів. Зверніть увагу - люди. які говорять про зникнення, розвал, знищення України, дуже мало звіряються з дійсністю. Бо для них важливим є процес. Їх зациклило на тому. Вони не аналізують, вони смакують.
Справа в тім, що мова йде не про нас, а про їхні емоції. Ми просто виявилися зручним об*єктом, на який можна "перекинути" свої страхи. Вони страшенно бояться знищення, розвалу, громадянської війни, неконтрольованої звірячої агресії, та водночас потай бажають їх. Дуже видно, що в них а) дуже високий рівень агресії; б) низька ціна людського життя. Влаштувати жах на нашій території - це спосіб справлятися з суперечливими та дуже сильними емоціями. Вони фактично живуть новинами з України, і з кожним днем їм потрібно більше жахів, більше смерті та страждання. Якщо вони перестануть робити це з нами, їм доведеться мати справу з собою, а це їх жахає, і справедливо жахає. Що буває в такому випадку, ми знаємо по їхній громадянській війні та про тридцятим рокам.
Що тут змінюється - збільшується кількість тих, хто вважає цю тему нормальною, гідною розмови. Збільшується відвертість. Смакування стає таким, що його вже важко приховати. Завуальоване "Україна скоро зникне" або "вже зникла" змінюється більш відвертим "Україну треба знищити" та "українців треба вбивати".
Готуйтеся почути це від ще вчора адекватних людей. Вони будуть казати це вам у вічі. Ви нічого не можете зробити, бо це ніяк не пов*язано з нашими діями, взагалі.
4. Україна зникла = РФ та російська армія можуть та мають право знищувати усі ознаки української державності, армію, людей, економіку, інфраструктур, аж до основних фондів. І навпаки: те, що російська армія може усе знищити, означає, що Україна зникла _ще до нанесення удару_. Якщо ви придивитеся, побачете таке у розмовах багатьох. Українцям це часто здається тупістю або тролінгом, але то така логіка - дитяча логіка.
Їй притаманна плутанина з причинно-наслідковими зв*язками. Людині здається, що її бажання керують світом. Не "бажання - викликають дії - призводять до певних наслідків". Не "ми бажали напасти на Україну - напали - знищили - Україна знищена".
А навпаки.
"Ми бажали - Україна зникла - ми напали, бо що ж нам залишалося робити".
Пункт "ми бажали" у частини людей залишається поза свідомістю, частина поки що соромиться казати вголос.
Ця специфічна логіка не може поширюватися лише на щось одне. Проблеми зі сприйняттям причин та наслідків, навіть послідовності подій є очевидними для усіх, хто спілкувався з росіянами (більшістю з них). Це не наслідки пропаганди та обману, події самі встають в їхній памяті так, як більш приємно для них. Наприклад - спочатку бандити побили міліціонерів ланцюгами, а потім міліція розігнала Майдан. Або - спочатку Нацгвардія почала військові дії на Донеччині, а потім ДНР взялося до зброї.
Якщо ви бачите таке, сперечайтеся лише якщо та людина дуже важлива для вас, але памятайте, що вона щиро вірить та "памятає", як усе було, та може обрати не вас, а свою "память". Якщо це просто знайома вам люди, не сперечайтеся, бо справа зайшла надто далеко, ви вже безсилі.
5. класичне "війна - це мир". Гадаю, по цій темі буде сказано найбільше слів, тому що ця тема присвячена самовиправданню. Тобто якщо переконати себе, що авіаудар по мирному місту, де нікого не вбивають - це акт милосердя, це значно все спрощує та знімає муки совісті.
Аргументація тут може бути, наприклад, така, як в пості за посиланням - ми ж попередили мирних мешканців про бомбардування (насправді в них немає жодного громадського контролю та незалежних журналістів, тому вони просто не можуть знати, попереджали мирне населення чи ні, мали можливість мирні мешканці евакуюватися, але це не має для них значення, для самовиправдань не потрібний реальний контроль, навпаки, він заважатиме). Зверніть увагу, що попередження про бомбардування подаються як достатній прояв гуманності, або навіть занадто сильний.
Можуть бути посилання на дії Ізраїлю. На Косово. Впевненість, що ці вбивства, звісно ж, завадили іншим, ще більшим вбивствам. Заперечення, що загинули або можуть загинути мирні мешканці тощо.
Головне виправдання буде таке - бандерівці першими розпочали бомбардувати міста та спалили людей живцем у Одесі, тому з ними можна робити все, обмежень немає, вони не люди, ми в будь-якому разі кращі та правіші, що б не зробили.
Необхідність жорстоких та безпідставних дій не буде піддаватися сумніву, таке питання взагалі стане неможливо поставити, воно не матиме жодного змісту (див. попередні пункти). Тобто на питання "чому ви вважаєте, що треба бомбардувати Львів та Київ", вам видадуть _в кращому випадку_ мішок фантазій про "распятого мальчика". А швидше відповіді не буде;
6. росіяни страшенно гуманні, добрі, милі, благородні, через свої доброту та щедрість весь час страждають та стають беззахисними. Тут не треба дивуватися. Буде щира віра, що вони мають повне право нас знищити усіх, й будь-які дії, які не ведуть до повного нашого знищення, будуть сприйматися ними як прояв милості, доброти та благородства.
Нам треба пам*ятати, що цей процес, якщо все буде йти так, як йде зараз, вплине і на нас. Наші, українські прихильники Росії (незалежно від етнічної приналежності) будуть вимушені йти тим самим шляхом. Вони будуть знищувати усе українське в собі з кожним днем все радикальніше. Те саме станеться з нашими колишніми громадянами, що зараз мешкають в РФ, або етнічними українцями, які виїхали ще за часів СРСР або народилися там, але досі зберігали подвійну ідентичність. Знищення всього українського в собі зробить їх радикальнішими та жорстокішими за росіян, ніяк не пов*язаних з Україною. Гадаю, залишилося зовсім небагато до того часу, коли подвійна ідентичність стане фактично неможливою - просто жодна людська психіка не витримає таких внутрішніх суперечностей. Тобто це не залежатиме від доброї волі або бажань.
Навіщо я це пишу.
Такі речі, які, ймовірно, нас чекають, викликають шок, емоційне виснаження, тимчасову неспроможність діяти, позбавляють енергії та волі до спротиву. Ви це знаєте на власному досвіді ще з часів Майдану. Інколи вони травмують аж до нервових зривів та психозу, принаймні тимчасового. Під час шоку, нервового зриву або психозу людина безпорадна та беззахисна, і небезпечна для оточуючих.
Таке буває, навіть коли ще немає чужого війська під вікнами, достатньо чужої іраціональної ненависті. А в наш час могутніх СМІ усе стає неймовірно близьким - я про емоційну близькість.
Жодна сміливість, жертовність та інші чудові якості не впливають на закони, за якими діє людська психіка. Впливають звичка та тренування. Звикайте. У нас дуже мало часу."
http://eugene-df.livejournal.com/789335.html
Старий, але досі актуальний пост
luche_chuchhe
"Трохи про те, що нас, ймовірно, чекає.
Я не буду нічого писати про військові дії, я в тому нічого не розумію. Але я вмію уважно читати та робити висновки з того, що прочитала. А читаю я багато.
Спочатку сходіть за посиланням та уважно прочитайте, разом з коментами, які видно.\
Я б радила поставится до цієї творчості з увагою, бо, гадаю, з часом такий напрямок думок ставатиме все більш розповсюдженим. Щоб потім не дивувалися, не шокувалися та не плакали в соцмережах "как жи ж так", коли почуєте щось дуже схоже від російських друзів та родичів. Так, навіть від частини тих, хто досі здається адекватним. У нас немає часу та зайвих сил на шок, розпач та розгубленість.
Звісно, я не відкидаю можливість, що станеться чудо, та нинішній тренд зникне. Якось. Є інші тенденції, але оте, що в пості за посиланням - дуже сильне й набирає силу. Якщо росіяни самі це не зупинять, воно візьме гору.
Увага! Ми, українці, нічого зробити не можемо, вплинути не можемо. Жодні наші дії нічого не змінять. Жодні компроміси нічого не виправлять в головах росіян. Лише вони самі. Ми можемо розуміти, що нас чекає, та готуватися.
Отже, читайте уважно. Ви це почуєте ще дуже багато разів, зіштовхнетеся за наслідками такого сприйняття, готуйтеся.
Требя зауважити, що конкретні слова можуть змінюватися, навіть мають змінюватися, бо цей юзер занадто відвертий, надто прямо промовляє деякі речі, надто мало уваги приділяє питанню "чому усе, що ми робимо, правильно" або "чому усе, що ми робимо - лише самозахист". А публіка, як засвідчує теперішня риторика, буде зосереджена на самовиправданні; логіка "кого бажаємо, того й вбиваємо" певний час ще буде маргінальною.
Але основні напрямки "меседжу", гадаю, збережуться.
1. РФ та російська армія мають право на будь-які дії на території України, це право має бути визнане світовою спільнотою (і досі не визнане головним чином через недостатню наполеглевість РФ, тобто треба бути більш наполегливими). Аргументація та самовиправдання тут можуть бути самими різноманітними, але найрозповсюдженішою буде відсутність аргументації через "очевидність" такого права;
2. українське = фашистському. Здається, це вже є, але насправді поки що нас переважно "звинувачували" в фашизмі та нацизмі, вишуковували ознаки фашизму у наших _діях_. Надалі вишуковування перестане бути необхідним, бо в їхньому сприйнятті сама належність до будь-чого українського буде автоматично вважатися ознакою "фашизму". Тут буде багато нерозуміння з боку наших наївних та тормознутих, вони все будуть розпитувати - та чому ж ми фашисти й нацисти, де ознаки? Стануть наводити якісь докази. Але з того боку не може бути аргументації, ви ж не аргументуєте, коли "бачите", що річ синя або червона. Це просто очевидно. Так і вони будуть "бачити" фашизм.
Прирівняння вже подекуди є. В книгах накшталт "Поле боя Украина" вже 10 років тому насаджувалося уявлення, що українська символіка - то ознака окупанта та фашиста. Тризуб вже інколи сприймається як "фашистський" символ. Вже деякі не маргінальні люди не соромляться визнати, що "українське" (прапор, козацький чуб, мова) викликає у них агресію та огиду.
3. Україна зникла як держава = Україна має зникнути = Україна не має права на існування = усе українське має зникнути = усі українці мають зникнути. Так, це те саме, що вам ввижається. Лякайтеся зараз, щоб не лякатися потім. Досить значні зародки цього вже є, вони стають все більш розповсюдженими. Так, теза про загибель України, яка вже начебто сталася, є фактично мейнстрімом, навіть серед багатьох російських "лібералів". Тут все просто - бажання сприймають як опис дійсності. Це треба тримати в голові - нам не бажають поразки, нам бажають зникнення;
Тема розвалу, зникнення України є дуже значущою для них, цій темі вже не один рік (принаймні з часів помаранчевої революції), але зараз, звісно, це все набуває нових обрисів. Зверніть увагу - люди. які говорять про зникнення, розвал, знищення України, дуже мало звіряються з дійсністю. Бо для них важливим є процес. Їх зациклило на тому. Вони не аналізують, вони смакують.
Справа в тім, що мова йде не про нас, а про їхні емоції. Ми просто виявилися зручним об*єктом, на який можна "перекинути" свої страхи. Вони страшенно бояться знищення, розвалу, громадянської війни, неконтрольованої звірячої агресії, та водночас потай бажають їх. Дуже видно, що в них а) дуже високий рівень агресії; б) низька ціна людського життя. Влаштувати жах на нашій території - це спосіб справлятися з суперечливими та дуже сильними емоціями. Вони фактично живуть новинами з України, і з кожним днем їм потрібно більше жахів, більше смерті та страждання. Якщо вони перестануть робити це з нами, їм доведеться мати справу з собою, а це їх жахає, і справедливо жахає. Що буває в такому випадку, ми знаємо по їхній громадянській війні та про тридцятим рокам.
Що тут змінюється - збільшується кількість тих, хто вважає цю тему нормальною, гідною розмови. Збільшується відвертість. Смакування стає таким, що його вже важко приховати. Завуальоване "Україна скоро зникне" або "вже зникла" змінюється більш відвертим "Україну треба знищити" та "українців треба вбивати".
Готуйтеся почути це від ще вчора адекватних людей. Вони будуть казати це вам у вічі. Ви нічого не можете зробити, бо це ніяк не пов*язано з нашими діями, взагалі.
4. Україна зникла = РФ та російська армія можуть та мають право знищувати усі ознаки української державності, армію, людей, економіку, інфраструктур, аж до основних фондів. І навпаки: те, що російська армія може усе знищити, означає, що Україна зникла _ще до нанесення удару_. Якщо ви придивитеся, побачете таке у розмовах багатьох. Українцям це часто здається тупістю або тролінгом, але то така логіка - дитяча логіка.
Їй притаманна плутанина з причинно-наслідковими зв*язками. Людині здається, що її бажання керують світом. Не "бажання - викликають дії - призводять до певних наслідків". Не "ми бажали напасти на Україну - напали - знищили - Україна знищена".
А навпаки.
"Ми бажали - Україна зникла - ми напали, бо що ж нам залишалося робити".
Пункт "ми бажали" у частини людей залишається поза свідомістю, частина поки що соромиться казати вголос.
Ця специфічна логіка не може поширюватися лише на щось одне. Проблеми зі сприйняттям причин та наслідків, навіть послідовності подій є очевидними для усіх, хто спілкувався з росіянами (більшістю з них). Це не наслідки пропаганди та обману, події самі встають в їхній памяті так, як більш приємно для них. Наприклад - спочатку бандити побили міліціонерів ланцюгами, а потім міліція розігнала Майдан. Або - спочатку Нацгвардія почала військові дії на Донеччині, а потім ДНР взялося до зброї.
Якщо ви бачите таке, сперечайтеся лише якщо та людина дуже важлива для вас, але памятайте, що вона щиро вірить та "памятає", як усе було, та може обрати не вас, а свою "память". Якщо це просто знайома вам люди, не сперечайтеся, бо справа зайшла надто далеко, ви вже безсилі.
5. класичне "війна - це мир". Гадаю, по цій темі буде сказано найбільше слів, тому що ця тема присвячена самовиправданню. Тобто якщо переконати себе, що авіаудар по мирному місту, де нікого не вбивають - це акт милосердя, це значно все спрощує та знімає муки совісті.
Аргументація тут може бути, наприклад, така, як в пості за посиланням - ми ж попередили мирних мешканців про бомбардування (насправді в них немає жодного громадського контролю та незалежних журналістів, тому вони просто не можуть знати, попереджали мирне населення чи ні, мали можливість мирні мешканці евакуюватися, але це не має для них значення, для самовиправдань не потрібний реальний контроль, навпаки, він заважатиме). Зверніть увагу, що попередження про бомбардування подаються як достатній прояв гуманності, або навіть занадто сильний.
Можуть бути посилання на дії Ізраїлю. На Косово. Впевненість, що ці вбивства, звісно ж, завадили іншим, ще більшим вбивствам. Заперечення, що загинули або можуть загинути мирні мешканці тощо.
Головне виправдання буде таке - бандерівці першими розпочали бомбардувати міста та спалили людей живцем у Одесі, тому з ними можна робити все, обмежень немає, вони не люди, ми в будь-якому разі кращі та правіші, що б не зробили.
Необхідність жорстоких та безпідставних дій не буде піддаватися сумніву, таке питання взагалі стане неможливо поставити, воно не матиме жодного змісту (див. попередні пункти). Тобто на питання "чому ви вважаєте, що треба бомбардувати Львів та Київ", вам видадуть _в кращому випадку_ мішок фантазій про "распятого мальчика". А швидше відповіді не буде;
6. росіяни страшенно гуманні, добрі, милі, благородні, через свої доброту та щедрість весь час страждають та стають беззахисними. Тут не треба дивуватися. Буде щира віра, що вони мають повне право нас знищити усіх, й будь-які дії, які не ведуть до повного нашого знищення, будуть сприйматися ними як прояв милості, доброти та благородства.
Нам треба пам*ятати, що цей процес, якщо все буде йти так, як йде зараз, вплине і на нас. Наші, українські прихильники Росії (незалежно від етнічної приналежності) будуть вимушені йти тим самим шляхом. Вони будуть знищувати усе українське в собі з кожним днем все радикальніше. Те саме станеться з нашими колишніми громадянами, що зараз мешкають в РФ, або етнічними українцями, які виїхали ще за часів СРСР або народилися там, але досі зберігали подвійну ідентичність. Знищення всього українського в собі зробить їх радикальнішими та жорстокішими за росіян, ніяк не пов*язаних з Україною. Гадаю, залишилося зовсім небагато до того часу, коли подвійна ідентичність стане фактично неможливою - просто жодна людська психіка не витримає таких внутрішніх суперечностей. Тобто це не залежатиме від доброї волі або бажань.
Навіщо я це пишу.
Такі речі, які, ймовірно, нас чекають, викликають шок, емоційне виснаження, тимчасову неспроможність діяти, позбавляють енергії та волі до спротиву. Ви це знаєте на власному досвіді ще з часів Майдану. Інколи вони травмують аж до нервових зривів та психозу, принаймні тимчасового. Під час шоку, нервового зриву або психозу людина безпорадна та беззахисна, і небезпечна для оточуючих.
Таке буває, навіть коли ще немає чужого війська під вікнами, достатньо чужої іраціональної ненависті. А в наш час могутніх СМІ усе стає неймовірно близьким - я про емоційну близькість.
Жодна сміливість, жертовність та інші чудові якості не впливають на закони, за якими діє людська психіка. Впливають звичка та тренування. Звикайте. У нас дуже мало часу."