Міжрічинський парк та 9-та річниця клубу «Добре поїхали»
9-ту річницю туристичний клуб «Добре поїхали» відсвяткував поїздкою до Міжрічинського парку. Оскільки туристів, що зібралися у цю святкову подорож виявилося аж 70, то і поїздок було дві. Я їздила у складі першої групи, з погодою нам трохи не поталанило, бо напередодні стояла справжня жара, а суботній ранок зустрів холодом та сильним поривчастим вітром. Але те нікого не спинило, тим паче, що в програмі було заплановано новий маршрут.
Цього разу до Отрохів ми не доїхали, звернули в сторону Київського моря, де нас на дорозі вже чекав директор парку - Андрій Сагайдак, далі ми вже рухалися за його Нивою. Коли почалася така дорога, всі думали, яка ж вона погана, але тоді ми ще не знали, що це тільки квіточки, дійсно погана дорога нас ще чекала попереду.
Ця дорога викладена з каміння - старий варшавський шлях.
Перша зупинка біля косачівського дуба, біля нього встановлено різні пам'ятні знаки та хрести. Скільки насправді років дубу невідомо, бо називаються різні цифри від 500 і до понад тисячу.
Рухаємося далі - обвідний канал.
А це берег Київського водосховища, тут шалений вітер, тому довго насолоджуватися краєвидами не вдається.
Навпроти як раз впадає річка Тетерів. У цій частині природа бере своє, місцевість поступово заростає очеретом, тут гніздяться лебеді, ми бачили парочку.
Котики))) Ніхто не може втриматися - фотографують всі))
Прямуючи назад до маршрутки трохи занурюємося в ліс, тут вітер вже не такий сильний, то можна і пройтися, роздивляючись по сторонам, та слухаючи розповіді Андрія про те, які рослини трапляються на шляху.
Ліс ще не прокинувся, дуже мало зеленого листя, краєвиди більш нагадують осінні.
Далі ми рушили у західну частину парку до села Сорошичі. Отут то і настав час дійсно поганої дороги, це була яма на ямі, ми повзли немов черепашки, постійно виляючи то в один бік, то в інший. Відстань то і невелика, але ми їхали, таке враження, що вічність.
Зупинилися, подивитися на стару хату.
Поки ми їхали з'явилося сонечко, і ми зробили чергову зупинку біля джерела з питною водою.
Окрім води половили жабу, та влаштували їй фотосесію)))
а ще знайшли досить таки фотогенічні червоні гриби)))
І ось нарешті ми в Сорокошичах, до місця святкового обіду вирушили пішки - треба ж апетит нагуляти))
А заодно подивилися на мурах, сіянці сосни, ряст та омелу.
Обідали на старовинному оборонному валу. Але спочатку Андрій Сагайдак провів майстер-клас по приготування крамбамбулі. Можна спробувати зробити вдома, але сумніваюся, що вийда так же смачно.
І так в казанок наливаємо горілку, але не всю, трохи залишаємо, додаємо стільки ж води.
Далі кидає чорний перець горошок
Корицю
Корінь імбиру
Трохи мускатного горіху та мед.
Далі розпалюємо отаку конструкцію і ставимо казан на вогонь і доводимо до кипіння.
В очікуванні.
Після додаємо решту горілки, залишаємо настоятися і крамбамбуля готова.
А тим часом можна поласувати березовим соком.
Наповнюємо келихи.
тим часом лунають святкові тости з побажаннями, а керівник клубу отримує подарунки - дівчата дуже постаралися і зробили шикарну фотокнигу, використавши найцікавіші фотографії, зроблені в різні роки існування клубу. Розвороти не фотографувала, але повірте книга класна)
А поки я прилаштовувала книгу на пеньок, почався обід - наливали рибну юшку з декількома видами риби, насипали куліш з м'ясом та розливали по чашкам трав'яний чай.
А тим часом сонечко все більше посміхалося і небо радувало око своєю блакиттю.
На зворотньому шляху завітали до лісництва, дізналися, як можна виростити самшит, тую та можжевелові
зробили спільне фото з прапором, подякували всім та рушили до Києва.
А попереду нас чекала довга та зовсім «вбита» дорога. Надвечір прояснилося, тому сподівалися встигнути на захід сонця над морем, але на жаль застали лише останні відблиски.
В Київ повернулися вже після 20.00, ми багато часу провели в дорозі, не так багато ходили як хотілося, зате побували в нових цікавих місцях. Так другій групі наступного дня пощастило з погодою, але вони вже не потрапили в ті ж місця, де були ми. Тому можна вважати, що у нас був ексклюзив, бо поки до Сорокошичів буде така дорога, туди наврядчи ще хтось поїде.
Цього разу до Отрохів ми не доїхали, звернули в сторону Київського моря, де нас на дорозі вже чекав директор парку - Андрій Сагайдак, далі ми вже рухалися за його Нивою. Коли почалася така дорога, всі думали, яка ж вона погана, але тоді ми ще не знали, що це тільки квіточки, дійсно погана дорога нас ще чекала попереду.
Ця дорога викладена з каміння - старий варшавський шлях.
Перша зупинка біля косачівського дуба, біля нього встановлено різні пам'ятні знаки та хрести. Скільки насправді років дубу невідомо, бо називаються різні цифри від 500 і до понад тисячу.
Рухаємося далі - обвідний канал.
А це берег Київського водосховища, тут шалений вітер, тому довго насолоджуватися краєвидами не вдається.
Навпроти як раз впадає річка Тетерів. У цій частині природа бере своє, місцевість поступово заростає очеретом, тут гніздяться лебеді, ми бачили парочку.
Котики))) Ніхто не може втриматися - фотографують всі))
Прямуючи назад до маршрутки трохи занурюємося в ліс, тут вітер вже не такий сильний, то можна і пройтися, роздивляючись по сторонам, та слухаючи розповіді Андрія про те, які рослини трапляються на шляху.
Ліс ще не прокинувся, дуже мало зеленого листя, краєвиди більш нагадують осінні.
Далі ми рушили у західну частину парку до села Сорошичі. Отут то і настав час дійсно поганої дороги, це була яма на ямі, ми повзли немов черепашки, постійно виляючи то в один бік, то в інший. Відстань то і невелика, але ми їхали, таке враження, що вічність.
Зупинилися, подивитися на стару хату.
Поки ми їхали з'явилося сонечко, і ми зробили чергову зупинку біля джерела з питною водою.
Окрім води половили жабу, та влаштували їй фотосесію)))
а ще знайшли досить таки фотогенічні червоні гриби)))
І ось нарешті ми в Сорокошичах, до місця святкового обіду вирушили пішки - треба ж апетит нагуляти))
А заодно подивилися на мурах, сіянці сосни, ряст та омелу.
Обідали на старовинному оборонному валу. Але спочатку Андрій Сагайдак провів майстер-клас по приготування крамбамбулі. Можна спробувати зробити вдома, але сумніваюся, що вийда так же смачно.
І так в казанок наливаємо горілку, але не всю, трохи залишаємо, додаємо стільки ж води.
Далі кидає чорний перець горошок
Корицю
Корінь імбиру
Трохи мускатного горіху та мед.
Далі розпалюємо отаку конструкцію і ставимо казан на вогонь і доводимо до кипіння.
В очікуванні.
Після додаємо решту горілки, залишаємо настоятися і крамбамбуля готова.
А тим часом можна поласувати березовим соком.
Наповнюємо келихи.
тим часом лунають святкові тости з побажаннями, а керівник клубу отримує подарунки - дівчата дуже постаралися і зробили шикарну фотокнигу, використавши найцікавіші фотографії, зроблені в різні роки існування клубу. Розвороти не фотографувала, але повірте книга класна)
А поки я прилаштовувала книгу на пеньок, почався обід - наливали рибну юшку з декількома видами риби, насипали куліш з м'ясом та розливали по чашкам трав'яний чай.
А тим часом сонечко все більше посміхалося і небо радувало око своєю блакиттю.
На зворотньому шляху завітали до лісництва, дізналися, як можна виростити самшит, тую та можжевелові
зробили спільне фото з прапором, подякували всім та рушили до Києва.
А попереду нас чекала довга та зовсім «вбита» дорога. Надвечір прояснилося, тому сподівалися встигнути на захід сонця над морем, але на жаль застали лише останні відблиски.
В Київ повернулися вже після 20.00, ми багато часу провели в дорозі, не так багато ходили як хотілося, зате побували в нових цікавих місцях. Так другій групі наступного дня пощастило з погодою, але вони вже не потрапили в ті ж місця, де були ми. Тому можна вважати, що у нас був ексклюзив, бо поки до Сорокошичів буде така дорога, туди наврядчи ще хтось поїде.