Вражаючий Кривий Ріг або у пошуках шляху до центру землі (день другий)
Після зустрічі Нового Року на Петровському відвалі та посиденьок до 5 ранку я ледве не проспала сніданок. Скотилася до ресторану готелю самою останньою і ніяк не могла зрозуміти де брати їжу та як зробити собі каву.
Тому дуже добре, що 1-го січня на нас чекала двохгодинна піша прогулянка на відкритому повітрі з сонечком, морозом та гіганськими дірками у землі))) Бо якби мене завезли того дня до музею, то я б заснула там в обнімку з якимось експонатом.
Прямуємо до території відчуження шахти Гвардійської.
Колись тут вирувало життя, було прокладено дороги, стояли будинки. Потім людей було відселено а тут утворилася провальна зона. На цьому місці раніше була церква, наразі місцеві намагаються відновити хоча б пам'ять про її існування.
А це обіцяний збір криворізьких мінералів, вибираємо найцікавіші екземпляри. А що ще можна привезти в якості сувенірів))))
Минаючи залишки зруйнованих будинків та поодинокі фруктові дерева, виходимо до провальної зони.
Перший провала постав перед очима якось несподівано. Важко описати словами, що відчуваєш коли стоїш на краю прірви з крутими обривистими схилами. Якщо на нас подивитися здалеку, то ми нашгадували маленькі пісчинки на краю безодні.
Пройшовши трохи далі бачимо другий провал.
Стояли ми там на краєчку такі допитливі і з цікавістю заглядали вниз,
а потім, обійшовши його з іншого боку та глянувши, виявили, що ми так впевнено стояли на досить таки стрьомному краєчку. Якби бачила раніше, то не підходила б так близько до краю)))
Руїни лазні для робітників, поряд вже завалена шахта.
Закинуті будинки.
Ще одне провалля, хтось з туристів сказав, що пейзаж схожий на марсіанський. А що й справді майже все червоне, грунт під ногами теж, але його не видно з під снігу.
Як розповів Володимир Казаков, цей пейзаж буде виглядати більш ефектніше наприкінці літа - жовта, вигоріла на сонці трава доповнюватиме марсінський краєвид. Хоча, думаю, навесні тут теж гарно, буде гарний контраст зеленого та червоного.
Далі йдемо доріжкою, яка колись була вулицею, обабіч неї ще залишилися руїни будинку. Він весь червоний, таке враження, що збудований з залізної руди))) Довго дискусували, як воно жилося в такому будинку і чи не холодно в ньому було взимку, бо в ньому ж так багато металу))))
Потім починаються непролазні хащі, взимку це ще нормально, а уявляю, що тут влітку робиться - справжні джунглі.
І останній провал на нашому маршруті. Мене він вразив найбільше.
Коли ти стоїш на краєчку 400 метрової дірки в землі, і ніхто не знає, що там, і що там під тобою, сердце просто завмирає.
Цікаво було кидати у провалля камінчики, потім чекати, доки вони дістануть дна і піде відлуння.
Для кращого звуку намагалися штовхнути камічник побільше, не вийшло))))
Зверху це виглядає неначе безадня чи шлях в потойбічний світ, чи до центру землі))))
Познайомилася з червоним криворізьким грунтом. Не знаю, як що до інших, але мені при спуску до провалу він так налип на підошви берців, що я ледве пересувала ноги, а відпадати він не хотів і був клейкий немов пластилін.
Цікаво, що зовсім трохи відійшовши від останнього провалу, ми вийшли на звичайну вулицю, де їздить тролейбус, ходять перехожі.
Після ситного обіду вирушаємо кататися на трамваї, чи то пак метро. На вулицях Кривого Рогу можна зустріти таблички з буквою М, одраз виникає думка про метро, але ж тут немає метро.
Так немає, в місті ходить трамвай, але частина лінії збудована за стандартами метрополітену, є тунелі, підземні станції (цілих чотири), криті монументальні станції, а тому й називають його метротрамом)))
Оманлива табличка з літерою М з'явилася десь у 2004 році.
Станця Електрозаводська, купуємо жетони, проходимо через турнікети, спускаємося на платформу, але заміть поїзда підходить звичайний трамвай.
Спочатку їдемо під землею, потім виїзджаємо на вулицю, трамвай мчить досить швидо, навкруги поля, знову тунель.
Виходимо на станції «Індустріальна», вона досить пуста - монументальна, масивна, явно розраховувалося не на один чи два вагончики трамваю.
Прямуємо до станції «Проспект металургів», тут все як у справжньому метро - 1 одна платформа по центру, от тільки трамваї ходять в інших напрямках, бо двері ж то мають лише з одного боку. Криворізький метротрам єдине місце в країні, де узаконено лівосторонній рух. Досить цікаве видовище, на жаль, не зробила фото(
Покатати б нашого боксера в такому трамваї, може б тоді нарешті комусь в київраді прийшла в голову світла ідея, як з користю використати троєщинський трамвай у нікуди, а не викидати гроші на розробку вже четвертого проекту метро на Троєщину.
На цьому екскурсійна програма другого дня добігла кінця, більшість поїхала до готелю, а група з 6 осіб залишилася. Ми вирішили, трохи прогулятися, випити кави, бо мали ще майже три години до вечері та й вражень від нових місць багато не буває)))).
Побачили як підсвічується ввечері квітковий годинник, щоправда зараз квітів тут немає))), але влітку весь циферблат заставляють горщиками з квітів. Але найголовніше годинник працює і показує точний час. Для прикладу наш київський пропрацював колись трохи після відкриття і все, далі він хіба що просто називавася годинником.
Шукали кав'ярню «I Feel espresso bar» на Єсеніна, шлях підказали місцеві))) Досить таки гарне місце, випили кави, какао, глінтвейну, вивчивши карту Кривого Рогу, вирішуємо до готелю повертатися пішки, ніби-то і недалеко.
Виявилося, що трохи таки далі ніж то виглядало на карті, але ми прийшли. Як результат пройдено 5,7 км, за 1.20хв та нагуляно чудовий апетит))))
Напевно, ми мали чудернацький вигляд, коли ввалилися всі такі червоні та змерзі до готелю, де як раз закінчували вечеряти інші учасники групи)))
Отак закінчвся другий день в Кривому Розі)))
Перший день в Кривому Розі
Зустріч Нового Року на Петровському відвалі
Тому дуже добре, що 1-го січня на нас чекала двохгодинна піша прогулянка на відкритому повітрі з сонечком, морозом та гіганськими дірками у землі))) Бо якби мене завезли того дня до музею, то я б заснула там в обнімку з якимось експонатом.
Прямуємо до території відчуження шахти Гвардійської.
Колись тут вирувало життя, було прокладено дороги, стояли будинки. Потім людей було відселено а тут утворилася провальна зона. На цьому місці раніше була церква, наразі місцеві намагаються відновити хоча б пам'ять про її існування.
А це обіцяний збір криворізьких мінералів, вибираємо найцікавіші екземпляри. А що ще можна привезти в якості сувенірів))))
Минаючи залишки зруйнованих будинків та поодинокі фруктові дерева, виходимо до провальної зони.
Перший провала постав перед очима якось несподівано. Важко описати словами, що відчуваєш коли стоїш на краю прірви з крутими обривистими схилами. Якщо на нас подивитися здалеку, то ми нашгадували маленькі пісчинки на краю безодні.
Пройшовши трохи далі бачимо другий провал.
Стояли ми там на краєчку такі допитливі і з цікавістю заглядали вниз,
а потім, обійшовши його з іншого боку та глянувши, виявили, що ми так впевнено стояли на досить таки стрьомному краєчку. Якби бачила раніше, то не підходила б так близько до краю)))
Руїни лазні для робітників, поряд вже завалена шахта.
Закинуті будинки.
Ще одне провалля, хтось з туристів сказав, що пейзаж схожий на марсіанський. А що й справді майже все червоне, грунт під ногами теж, але його не видно з під снігу.
Як розповів Володимир Казаков, цей пейзаж буде виглядати більш ефектніше наприкінці літа - жовта, вигоріла на сонці трава доповнюватиме марсінський краєвид. Хоча, думаю, навесні тут теж гарно, буде гарний контраст зеленого та червоного.
Далі йдемо доріжкою, яка колись була вулицею, обабіч неї ще залишилися руїни будинку. Він весь червоний, таке враження, що збудований з залізної руди))) Довго дискусували, як воно жилося в такому будинку і чи не холодно в ньому було взимку, бо в ньому ж так багато металу))))
Потім починаються непролазні хащі, взимку це ще нормально, а уявляю, що тут влітку робиться - справжні джунглі.
І останній провал на нашому маршруті. Мене він вразив найбільше.
Коли ти стоїш на краєчку 400 метрової дірки в землі, і ніхто не знає, що там, і що там під тобою, сердце просто завмирає.
Цікаво було кидати у провалля камінчики, потім чекати, доки вони дістануть дна і піде відлуння.
Для кращого звуку намагалися штовхнути камічник побільше, не вийшло))))
Зверху це виглядає неначе безадня чи шлях в потойбічний світ, чи до центру землі))))
Познайомилася з червоним криворізьким грунтом. Не знаю, як що до інших, але мені при спуску до провалу він так налип на підошви берців, що я ледве пересувала ноги, а відпадати він не хотів і був клейкий немов пластилін.
Цікаво, що зовсім трохи відійшовши від останнього провалу, ми вийшли на звичайну вулицю, де їздить тролейбус, ходять перехожі.
Після ситного обіду вирушаємо кататися на трамваї, чи то пак метро. На вулицях Кривого Рогу можна зустріти таблички з буквою М, одраз виникає думка про метро, але ж тут немає метро.
Так немає, в місті ходить трамвай, але частина лінії збудована за стандартами метрополітену, є тунелі, підземні станції (цілих чотири), криті монументальні станції, а тому й називають його метротрамом)))
Оманлива табличка з літерою М з'явилася десь у 2004 році.
Станця Електрозаводська, купуємо жетони, проходимо через турнікети, спускаємося на платформу, але заміть поїзда підходить звичайний трамвай.
Спочатку їдемо під землею, потім виїзджаємо на вулицю, трамвай мчить досить швидо, навкруги поля, знову тунель.
Виходимо на станції «Індустріальна», вона досить пуста - монументальна, масивна, явно розраховувалося не на один чи два вагончики трамваю.
Прямуємо до станції «Проспект металургів», тут все як у справжньому метро - 1 одна платформа по центру, от тільки трамваї ходять в інших напрямках, бо двері ж то мають лише з одного боку. Криворізький метротрам єдине місце в країні, де узаконено лівосторонній рух. Досить цікаве видовище, на жаль, не зробила фото(
Покатати б нашого боксера в такому трамваї, може б тоді нарешті комусь в київраді прийшла в голову світла ідея, як з користю використати троєщинський трамвай у нікуди, а не викидати гроші на розробку вже четвертого проекту метро на Троєщину.
На цьому екскурсійна програма другого дня добігла кінця, більшість поїхала до готелю, а група з 6 осіб залишилася. Ми вирішили, трохи прогулятися, випити кави, бо мали ще майже три години до вечері та й вражень від нових місць багато не буває)))).
Побачили як підсвічується ввечері квітковий годинник, щоправда зараз квітів тут немає))), але влітку весь циферблат заставляють горщиками з квітів. Але найголовніше годинник працює і показує точний час. Для прикладу наш київський пропрацював колись трохи після відкриття і все, далі він хіба що просто називавася годинником.
Шукали кав'ярню «I Feel espresso bar» на Єсеніна, шлях підказали місцеві))) Досить таки гарне місце, випили кави, какао, глінтвейну, вивчивши карту Кривого Рогу, вирішуємо до готелю повертатися пішки, ніби-то і недалеко.
Виявилося, що трохи таки далі ніж то виглядало на карті, але ми прийшли. Як результат пройдено 5,7 км, за 1.20хв та нагуляно чудовий апетит))))
Напевно, ми мали чудернацький вигляд, коли ввалилися всі такі червоні та змерзі до готелю, де як раз закінчували вечеряти інші учасники групи)))
Отак закінчвся другий день в Кривому Розі)))
Перший день в Кривому Розі
Зустріч Нового Року на Петровському відвалі