Трахтемирів - 7-ма річниця "Добре поїхали"
Цього року спільнота "Добре поїхали" подалася до Трахтемирова святкувати свою 7-му річницю. Бажаючих назбиралося 2 мікроавтобуси, майже всі обличчя знайомі.)
Гідом був, мабудь найбільший знавець цих місць, Лисенко Валерій Миколайович.
Основною метою подорожі був Трахтемирів, тому по дорозі зробили лише декілька коротких зупинок.
Першу в Трипіллі. Тут знаходилися 2 музеї трипільської культури, один державний, а інший приватний. Нажаль останній більше не існує через рейдерський захват(((
Пам'ятник отаману Зеленому
Школу можна вгадати по мозайці)))
Я багато чула про види, які відкриваються з правого берегу, але побачане мене вразило. Фотографіями цю красу передати неможливо.)
Другу в Ржищеві
І ось нарешті добралися до Трахтемирівського півострова. По дорозі Валерій Миколавович весь час вказував то на той поворот, то на інший - там теж гарні види, а там ще щось цікавеньке. Але щоб усе це оглянути потрібно потрібно більше ніж один день.) Робимо невеличкий привал - чай, кава і гарні краєвиди.
Самий молодий і самий витривалий учасник спільноти)
Вдалині мисливський будиночок Бокая, раніше тут була приватна територія. Але нас зустрів шлагбаум з отаким написом.)
Оскільки ми народ, то маємо повне право оглянути володіння. Поряд залишки козацького цвинтара.
Та фантастичні види на Канівське море
Дерево тризуб
Місцина навколо будинку Бокая ніби вимерла, жодного охоронця, тому спокійно оглядаємося навкруги. Будинок запущений, але територію Бокай відхапав собі те що треба.
Поряд в хащах пам'ятник та ще одна козацька могила.
Мабудь, будував Бокай свій будинок нк кладовищі.
Трохи подаль ще один здоровенний цвинтар, є різні могили, як старі так і ХХ ст.
Залишки старого помістя в Букрині, тут мене поправили, написали, що це була школа, на деяких цеглинах можна побачити дату 1954 рік, може і так, не буду стверджувати те, в чому не впевнена)
Програма мінімум виконана, залишився святковий обід.
Вирушаємо на пошуки гарного місця. Валерій Миколайович не шукає легких шляхів, а тому наші автобуси застряють, доводиться виходити прибирати гілля , в деяких місцях спилювати, а іноді навіть підштовхувати.
Ну і звісно трохи пройти пішки - так би мовити, нагуляти апетит.)))
І ось нарешті... добралися)
А це, щоб сонце в голову не пекло
поносив сам - дай іншому)))
А тепер можна братися за приговуння обіду. Хлопці збирали дрова, дівчата накривали на стіл, а потім жарили ковбаски.
А Ярослав чаклував над бограчем.
Словами передати смак та аромат неможливо, але повірте, бограч вийшов на славу. Черга за добавкою)))
Після такого обіду не гріх і перепочити
Мандрівка вдалася - Добре поїхали
Більше фото тут
Гідом був, мабудь найбільший знавець цих місць, Лисенко Валерій Миколайович.
Основною метою подорожі був Трахтемирів, тому по дорозі зробили лише декілька коротких зупинок.
Першу в Трипіллі. Тут знаходилися 2 музеї трипільської культури, один державний, а інший приватний. Нажаль останній більше не існує через рейдерський захват(((
Пам'ятник отаману Зеленому
Школу можна вгадати по мозайці)))
Я багато чула про види, які відкриваються з правого берегу, але побачане мене вразило. Фотографіями цю красу передати неможливо.)
Другу в Ржищеві
І ось нарешті добралися до Трахтемирівського півострова. По дорозі Валерій Миколавович весь час вказував то на той поворот, то на інший - там теж гарні види, а там ще щось цікавеньке. Але щоб усе це оглянути потрібно потрібно більше ніж один день.) Робимо невеличкий привал - чай, кава і гарні краєвиди.
Самий молодий і самий витривалий учасник спільноти)
Вдалині мисливський будиночок Бокая, раніше тут була приватна територія. Але нас зустрів шлагбаум з отаким написом.)
Оскільки ми народ, то маємо повне право оглянути володіння. Поряд залишки козацького цвинтара.
Та фантастичні види на Канівське море
Дерево тризуб
Місцина навколо будинку Бокая ніби вимерла, жодного охоронця, тому спокійно оглядаємося навкруги. Будинок запущений, але територію Бокай відхапав собі те що треба.
Поряд в хащах пам'ятник та ще одна козацька могила.
Мабудь, будував Бокай свій будинок нк кладовищі.
Трохи подаль ще один здоровенний цвинтар, є різні могили, як старі так і ХХ ст.
Залишки старого помістя в Букрині, тут мене поправили, написали, що це була школа, на деяких цеглинах можна побачити дату 1954 рік, може і так, не буду стверджувати те, в чому не впевнена)
Програма мінімум виконана, залишився святковий обід.
Вирушаємо на пошуки гарного місця. Валерій Миколайович не шукає легких шляхів, а тому наші автобуси застряють, доводиться виходити прибирати гілля , в деяких місцях спилювати, а іноді навіть підштовхувати.
Ну і звісно трохи пройти пішки - так би мовити, нагуляти апетит.)))
І ось нарешті... добралися)
А це, щоб сонце в голову не пекло
поносив сам - дай іншому)))
А тепер можна братися за приговуння обіду. Хлопці збирали дрова, дівчата накривали на стіл, а потім жарили ковбаски.
А Ярослав чаклував над бограчем.
Словами передати смак та аромат неможливо, але повірте, бограч вийшов на славу. Черга за добавкою)))
Після такого обіду не гріх і перепочити
Мандрівка вдалася - Добре поїхали
Більше фото тут