колись давно я дуже любила читати
і читала дуже багато. Десь років з 7-ми до закінчення університету.
Під час навчання в аспірантурі я читала переважно літературу по темі дисертації, ні на що інше в мене не було часу.
Після захисту я десь із місяців три взагалі нічого не могла читати, а потім, коли захотілося, то я зрозуміла, що мені майже нічого не цікаве.
Так триває і дотепер. Зараз я читаю тільки Акуніна і Вудхауза, коли хворію (щоб відволіктися тобто) і улюблені книги - перечитую тобто.
Час від часу купую якісь нові книги, але чи то я не вмію вибрати, чи то що інше, - ніщо не справляє на мене такого емоційного впливу, як раніше.
От на вихідних пішла на книжковий ярмарок - взагалі-то у справі, але, думаю, раз я тут треба щось купити. Купила роман Мюріель Барбері "Елегантна їжачиха". Купила тому, що декілька разів до того натрапляла на анотації, які твердили, що це дуже життєствердна книга. От читаю. Тобто намагаюся. Запихую в себе по десять сторінок, бо бажання читати в мене є, і мені хочеться знайти щось таке, що мені сподобається. Але відгуки інших людей про те, як їм сподобалася ця книга, йдуть у мене якось значно легше, ніж сам твір.
І що ж? Це тепер так завжди буде? Вже ніщо не знатне мене вразити?
Під час навчання в аспірантурі я читала переважно літературу по темі дисертації, ні на що інше в мене не було часу.
Після захисту я десь із місяців три взагалі нічого не могла читати, а потім, коли захотілося, то я зрозуміла, що мені майже нічого не цікаве.
Так триває і дотепер. Зараз я читаю тільки Акуніна і Вудхауза, коли хворію (щоб відволіктися тобто) і улюблені книги - перечитую тобто.
Час від часу купую якісь нові книги, але чи то я не вмію вибрати, чи то що інше, - ніщо не справляє на мене такого емоційного впливу, як раніше.
От на вихідних пішла на книжковий ярмарок - взагалі-то у справі, але, думаю, раз я тут треба щось купити. Купила роман Мюріель Барбері "Елегантна їжачиха". Купила тому, що декілька разів до того натрапляла на анотації, які твердили, що це дуже життєствердна книга. От читаю. Тобто намагаюся. Запихую в себе по десять сторінок, бо бажання читати в мене є, і мені хочеться знайти щось таке, що мені сподобається. Але відгуки інших людей про те, як їм сподобалася ця книга, йдуть у мене якось значно легше, ніж сам твір.
І що ж? Це тепер так завжди буде? Вже ніщо не знатне мене вразити?