Після зустрічі з Пузієм та Назаренком я почував себе наче якась морська істота, яка раптом втратила свою мушлю... Це амбівалентне почуття: з одного боку приємно усвідомити, що ти не самотній у цьому Всесвіті... але з іншого боку, важко змиритися з тим, що ти не один такий прекрасний і розумний... У будь-якому випадку я скидаю перед ними капелюха і навіть якщо зустрівшись зі мною вони залишаться у своїх, я не шкодуватиму, що царем виявився не я )))))) P.S. тихо заздрю їхнім студентам.... хоча, навчаючись в університеті, мав щасливу нагоду відвідувати лекції, мабуть, найкращих викладачів гуманітарних дисциплін...
Comments 5
Reply
Reply
Reply
(The comment has been removed)
P.S. тихо заздрю їхнім студентам.... хоча, навчаючись в університеті, мав щасливу нагоду відвідувати лекції, мабуть, найкращих викладачів гуманітарних дисциплін...
Reply
Всегда рады видеть!
Reply
Leave a comment