Друга частина душещіпатєльної історії

[foodformind]

От я живу, впевнена у власному - ну, не в у письменницькому таланті, а хоча би в тому, що писати я вмію і час від часу у мене виникає бажання це робити.

У мене курсі на третьому університету якраз було таке сильне кохання… пристрасті, розриви, єднання… мьод і соплі. А об’єкт мого кохання - як і більшість із тогочасного мого оточення - все прагнув

Comments

[smijana]

..не зовсім вірно сказано "ніколи так не робіть".. Я думаю, ніколи не варто робити собі кумира (про це і в Біблії сказано). І завжди трошечки більше довіряти собі і своєму чуттю аніж якому-б то не було авторитету.
Думаю, що "писати словами" - то графоманство в чистому вигляді. Писати треба думки, пропускаючи їх крізь фільтр чуття мови, тексту, контексту і т.д. А якщо не виходить пропустити "в голові", то можна писати/редагувати двічі: перший раз написати думки як вони є. А потім читати ніби сторонній читач... і шліфувати те, за що спотикаєшся (будучи на місці читача). В кожного треба буде підправити своє.. скажімо, в мене - довгі речення розбити на коротші. :) А ще комусь - його "моментики". та й усе.
Адже найцінніше в писанні - зміст. Тобто, "думки". А форму можна надати в будь-який час.. був би зміст.

[foodformind]

"Ніколи так не робіть" - це стосовно того, що я взяла і вивернула душу, а воно того не варте, ніхто це не оцінить.

А стосовно форми і змісту, то у постмодернізмі, наприклад, кажуть, що форма послання і є саме послання:-)

[smijana]

..я зрозуміла про "відкрити душу".. яким би мудрим не був, а осад завжди лишається.
Але все одно, якщо ніколи не бути відкритим зі страху що "не оцінять" а то і використають потім якось негарно.. то є ризик стати з віком підозірливою цинічною "залізною леді", яка ніколи нікому нічого не відкриє.. а так теж не можна. :)
..Так що бути відвертим треба - хоч і страшно інколи, бо не завжди реакція буде такою як би нам хотілося. а от кумирів робити не варто.. як і думати що вже знаєш людину повністю.
А ще подумалося.. чоловіки часто кажуть напрямки те що думають, не дбаючи про те чи це доречно і тактовно у даному контексті. В них поле зору вузьке до бєзобразія.. і якщо "редагуть текст" - то не думають, що це не лише і не стільки текст.. можливо, і у Вас був такий випадок.

Щодо форми. ОК, але випадків коли основним змістом і зерном тексту є його форма не так багато: це в основному, поезія. А в прозі "зміст" ховається між діалогами, сюжетом тощо.. і форма слугує йому (а не навпаки).

[foodformind]

от стосовно чоловіків - абсолютна правда! У тому випадку "редагування тексту" і його оцінка були абсолютно непотрібні. Я сподівалася, що почують якраз думки і мені було байдуже до тексту.