(Untitled)

[flaneur_txt]

Вже тривалий час думаю про те, що в мене майже немає вмінь чи навичок, які мали б передаватись «від батька до сина», «від старшого брата молодшому», «від майстра до учня» або якось подібним чином. Мова не про вміння переходити дорогу на зелене світло чи перевіряти суму чеку в супермаркеті - тобто необхідні для виживання в соціумі речі,

Comments

[ridiculus_mus]

Мене, в принципі, вчили якимось необов"язковим умінням - варити вареники, розрізняти бойові і мисливські патрони... але мені завжди бракувало якихось "родинних секретів". Причому я знаю, що у моєї бабусі по маминій лінії іх точно було чимало, але до мене вже практично нічого не дійшло.
Взагалі в такій от передачі вмінь є щось дуже притягальне, хай навіть не у форматі "від батька до сина", а між друзями чи закоханими чи whatever. Гвоздик щось подібне описував у вірші "Кілька способів"%)
Ars inveniendi (изобретательность) не передается через принципы и наставления, но путем длительного общения с мэтром, который может быть « компаньоном », в том смысле, в каком его понимали в прежние времена в корпорациях, мэтра, а также в смысле мастерской (Ренессанс), спортивного тренера и т. п. Мастер в своем виде искусства передает дискурс всей своей практикой и обращается к метадискурсу лишь в качестве исключения, чтобы пойти дальше того, что можно передать непосредственно от практики к практике.