FULL ENGLISH BREAKFAST part 9 (and the last)
ПОПЕРЕДНІ ЧАСТИНИ:
FULL ENGLISH BREAKFAST part 8
FULL ENGLISH BREAKFAST part 7
FULL ENGLISH BREAKFAST part 6
FULL ENGLISH BREAKFAST part 5
FULL ENGLISH BREAKFAST part 1-4
9.
На цьому можна було б і завершити розповідь про подорож на Альбіон…
На останній день ми запланували лише шопінг - сувеніри, подарунки, якогось шмаття собі прикупити. Літак був призначений на шосту вечора, тож часу ще було кілька годин. Планували лишити речі в камері схову на вокзалі Вікторія (від неї відходить бусик на Лутон), пошопінгувати і в хорошому настрої рушати на Батьківщину…
Але… :-)
Зранку, склавши речі, вирішили перевірити точний час нашого рейсу. Ну, про всяк випадок…
Не знаю, кому й дякувати за це!!!
Заходимо на сайт авіакомпанії - наш рейс о 13-00. Фігня якась!
Заходимо на сайт аеропорту - наш рейс о 13-00! Це вже насторожує…
Дзвонимо в авіакомпанію - наш рейс о 13-00!!! Це вже не фігня, і це вже не насторожує - це жопа!!!
На годиннику 10 ранку, а ми ще казна-де, навіть невдівані, добре, хоч речі спакували.
Спринтуємо до метро - рекорд траси!
Метром вісім зупинок до Вікторії.
Знаходимо бусик, відходить за три хвилини…
Трохи переводимо дух. В бусику вже нічого не зробиш - годину з гаком їхати до літовища і молитися, щоб не було пробок.
Аеропорт, на щастя, невеликий. Влітаємо за 10 хвилин до закінчення реєстрації.
… Не думайте, це ще не все. Є ще перевірка багажу і особистий догляд пасажирів. До рамок чималенька черга. Рухається не надто швидко. Декого примушують знімати взуття. Про паски і копійки в кишенях я вже не говорю.
Поки стоїмо в черзі, знімаємо паски, перекладаємо в одне місце монети, ключі, мобілки, порнуху, зброю, вибухівку, наркотики… :-)
Наче все гаразд, проходимо контроль. Посадку на рейс вже давно оголосили.
Шукаємо свій гейт. Бачимо знайомі обличчя біля гейту, трохи заспокоюємося…
Зарано! :-)))
Всіх повертають з літака, вивантажують багаж. Літак зламався.
Добре, що на землі :-)
В голові матюки і думки про те, чи варто було так бігти, аби зараз кілька годин вештатися аеропортом.
Але варто було! До честі авіакомпанії, за кілька хвилин на посадку подають інший літак. Процес пішов…
Загалом, злетіли всього на годину з чвертю пізніше від розкладу.
Могли б, певно, і швидше, але сталися деякі накладки.
Спершу, служба аеропорту не пустила на борт одного болєлу. Гадаю, перед відльотом він накотив у себе грамів 200, тож на ногах тримався не надто певно. Всі вмовляння екіпажу впустити чувака на борт не мали жодного результату - ті посилалися на правила здійснення авіаперевезень і на те, що пацанчика затримали не вони, а служба аеропорту, тож усі питання і благання до них.
Бідолашний так і змушений був залишитися в Лондоні. Наступний рейс був за два дні. Наскільки мені відомо, ним він все таки повернувся до Києва :-)
Його «колега», який накотив, гадаю, не менше, але завдяки своїй вазі тримався набагато впевненіше, теж мав шанс провести вікенд в аеропорту Лутона. Причому, по своїй же вині.
Тримався він на ногах, як я сказав, досить впевнено. Але заходячи до літака вирішив пожартувати з стюардесою… Відкрив рота і… А там - чималенький вихлоп! :-)
Не знаю, чи оцінила стюардеса жарт, але чувака відвели в бік і довго не впускали у салон. Зрештою якось вмовили, за умови, що той сидітиме разом зі своїми друзями, біля вікна, і всю дорогу його не бачитимуть і не чутимуть :-)
Під оплески чималого гурту фанів, хлопака пройшов у салон і, дійсно, всю дорогу «не відсвічував».
Взагалі кажучи, це був перший рейс Візз-Ейру після гри Збірної. Тож чи не третину пасажирів складали наші фани. Де з ким я знайомий особисто, декого знав лише наочно… Був тут і Тато зі своєю компанією :-)))
Попри заборону алкоголю на борту, пацанчики скрашували дорогу міцненьким. Але все було в межах.
Перед нами сиділа родина якихось арабів - чоловік з жінкою і четверо синів, років від 5 до 10. Всі такі охайні, гарно вбрані…
Тут, по правді, і дорослому тверезому важкувато три години висидіти, а вже як було дітям з їх енергією! Та попри свою непосидючість, кіндери поводилися доволі чемно і пристойно. Відчувалося хороше виховання. Що казати, якщо тато міг спокійно почитати газету, а мама невимушено фарбувала нігті.
Час від часу якесь арабча визирало між передніми сидіннями і заводило з нами якісь розмови - розважало себе балачками з сусідами по салону. Та й нам веселіше було :-)
Посадку літака фани зустріли нехилими «зарядами» про Україну і про Динамо. Напевне стюардеси були в шоці.
А потім, як і напередодні, Тато і ще кілька «бійців» поскакували з місць і заходилися виймати речі з полиць. Вмовляння сісти на місця не мали жодної дії. Але що воно їм дало? На паспортний контроль вони все одно були далеко не першими. А ще й багаж треба було дочекатись :-)
Не розумію!
Загалом, паспортний і митний контроль пройшли швидко і без проблем.
А потім якоюсь маршруткою доїхали додому.
Позаяк, з цього моменту подорож вважається закінченою, обійшлося без папіроси :-)
P.S. В понеділок хотів наїхати на Візз-Ейр, що вони перенесли рейс і не попередили. Та виявилося, що я сам лопухнувся. Вони двічі попереджали електронкою, а я не зміг перевірити своє робоче мило.
Як я це з’ясував, одразу ж змінив свою контактну інформацію на сайті авіакомпанії - поставив своє мило зі звідусільдоступного поштового сервісу.
Що й вам раджу зробити! :-)
P.P.S. Дуже потішив стан банківської картки після подорожі. Поїздка видалася досить недорогою, ледь не вдвічі дешевшою, ніж я очікував. Що, звісно, тішить і дозволяє вже будувати плани на наступні подорожі.
Подорожуйте і ви, і хай вам щастить! :-)))
ФОТКИ:
Лондон
По-за Лондоном
FULL ENGLISH BREAKFAST part 8
FULL ENGLISH BREAKFAST part 7
FULL ENGLISH BREAKFAST part 6
FULL ENGLISH BREAKFAST part 5
FULL ENGLISH BREAKFAST part 1-4
9.
На цьому можна було б і завершити розповідь про подорож на Альбіон…
На останній день ми запланували лише шопінг - сувеніри, подарунки, якогось шмаття собі прикупити. Літак був призначений на шосту вечора, тож часу ще було кілька годин. Планували лишити речі в камері схову на вокзалі Вікторія (від неї відходить бусик на Лутон), пошопінгувати і в хорошому настрої рушати на Батьківщину…
Але… :-)
Зранку, склавши речі, вирішили перевірити точний час нашого рейсу. Ну, про всяк випадок…
Не знаю, кому й дякувати за це!!!
Заходимо на сайт авіакомпанії - наш рейс о 13-00. Фігня якась!
Заходимо на сайт аеропорту - наш рейс о 13-00! Це вже насторожує…
Дзвонимо в авіакомпанію - наш рейс о 13-00!!! Це вже не фігня, і це вже не насторожує - це жопа!!!
На годиннику 10 ранку, а ми ще казна-де, навіть невдівані, добре, хоч речі спакували.
Спринтуємо до метро - рекорд траси!
Метром вісім зупинок до Вікторії.
Знаходимо бусик, відходить за три хвилини…
Трохи переводимо дух. В бусику вже нічого не зробиш - годину з гаком їхати до літовища і молитися, щоб не було пробок.
Аеропорт, на щастя, невеликий. Влітаємо за 10 хвилин до закінчення реєстрації.
… Не думайте, це ще не все. Є ще перевірка багажу і особистий догляд пасажирів. До рамок чималенька черга. Рухається не надто швидко. Декого примушують знімати взуття. Про паски і копійки в кишенях я вже не говорю.
Поки стоїмо в черзі, знімаємо паски, перекладаємо в одне місце монети, ключі, мобілки, порнуху, зброю, вибухівку, наркотики… :-)
Наче все гаразд, проходимо контроль. Посадку на рейс вже давно оголосили.
Шукаємо свій гейт. Бачимо знайомі обличчя біля гейту, трохи заспокоюємося…
Зарано! :-)))
Всіх повертають з літака, вивантажують багаж. Літак зламався.
Добре, що на землі :-)
В голові матюки і думки про те, чи варто було так бігти, аби зараз кілька годин вештатися аеропортом.
Але варто було! До честі авіакомпанії, за кілька хвилин на посадку подають інший літак. Процес пішов…
Загалом, злетіли всього на годину з чвертю пізніше від розкладу.
Могли б, певно, і швидше, але сталися деякі накладки.
Спершу, служба аеропорту не пустила на борт одного болєлу. Гадаю, перед відльотом він накотив у себе грамів 200, тож на ногах тримався не надто певно. Всі вмовляння екіпажу впустити чувака на борт не мали жодного результату - ті посилалися на правила здійснення авіаперевезень і на те, що пацанчика затримали не вони, а служба аеропорту, тож усі питання і благання до них.
Бідолашний так і змушений був залишитися в Лондоні. Наступний рейс був за два дні. Наскільки мені відомо, ним він все таки повернувся до Києва :-)
Його «колега», який накотив, гадаю, не менше, але завдяки своїй вазі тримався набагато впевненіше, теж мав шанс провести вікенд в аеропорту Лутона. Причому, по своїй же вині.
Тримався він на ногах, як я сказав, досить впевнено. Але заходячи до літака вирішив пожартувати з стюардесою… Відкрив рота і… А там - чималенький вихлоп! :-)
Не знаю, чи оцінила стюардеса жарт, але чувака відвели в бік і довго не впускали у салон. Зрештою якось вмовили, за умови, що той сидітиме разом зі своїми друзями, біля вікна, і всю дорогу його не бачитимуть і не чутимуть :-)
Під оплески чималого гурту фанів, хлопака пройшов у салон і, дійсно, всю дорогу «не відсвічував».
Взагалі кажучи, це був перший рейс Візз-Ейру після гри Збірної. Тож чи не третину пасажирів складали наші фани. Де з ким я знайомий особисто, декого знав лише наочно… Був тут і Тато зі своєю компанією :-)))
Попри заборону алкоголю на борту, пацанчики скрашували дорогу міцненьким. Але все було в межах.
Перед нами сиділа родина якихось арабів - чоловік з жінкою і четверо синів, років від 5 до 10. Всі такі охайні, гарно вбрані…
Тут, по правді, і дорослому тверезому важкувато три години висидіти, а вже як було дітям з їх енергією! Та попри свою непосидючість, кіндери поводилися доволі чемно і пристойно. Відчувалося хороше виховання. Що казати, якщо тато міг спокійно почитати газету, а мама невимушено фарбувала нігті.
Час від часу якесь арабча визирало між передніми сидіннями і заводило з нами якісь розмови - розважало себе балачками з сусідами по салону. Та й нам веселіше було :-)
Посадку літака фани зустріли нехилими «зарядами» про Україну і про Динамо. Напевне стюардеси були в шоці.
А потім, як і напередодні, Тато і ще кілька «бійців» поскакували з місць і заходилися виймати речі з полиць. Вмовляння сісти на місця не мали жодної дії. Але що воно їм дало? На паспортний контроль вони все одно були далеко не першими. А ще й багаж треба було дочекатись :-)
Не розумію!
Загалом, паспортний і митний контроль пройшли швидко і без проблем.
А потім якоюсь маршруткою доїхали додому.
Позаяк, з цього моменту подорож вважається закінченою, обійшлося без папіроси :-)
P.S. В понеділок хотів наїхати на Візз-Ейр, що вони перенесли рейс і не попередили. Та виявилося, що я сам лопухнувся. Вони двічі попереджали електронкою, а я не зміг перевірити своє робоче мило.
Як я це з’ясував, одразу ж змінив свою контактну інформацію на сайті авіакомпанії - поставив своє мило зі звідусільдоступного поштового сервісу.
Що й вам раджу зробити! :-)
P.P.S. Дуже потішив стан банківської картки після подорожі. Поїздка видалася досить недорогою, ледь не вдвічі дешевшою, ніж я очікував. Що, звісно, тішить і дозволяє вже будувати плани на наступні подорожі.
Подорожуйте і ви, і хай вам щастить! :-)))
ФОТКИ:
Лондон
По-за Лондоном