Френд нагадав, що сьогодні день народження Антонича, і
зацитував із цього приводу "Пісню про незнищенність матерії". Дуже люблю цей вірш і маю щодо природи аналогічні - фаталістичні - відчуття (про це варто написати окремо). Але поганський гімн "зеленому" - це тільки одна сторона "розспіваного" лемка. Недарма він "зійшов із гір до гамірливих міст
(
Read more... )
Comments 16
Reply
Reply
Reply
Reply
Reply
Reply
я вибрала найвиразніші (імхо) частини, щоб не перевантажувати сторінку.
Reply
Reply
і жовті груди велетенських стадіонів
зітхають глухо під бурхливою юрбою.
так міг би написати давній римлянин :0)
язичництво буває і урбаністичне :0)
мені це чомусь нагадало оце
http://sparrow-hawk.livejournal.com/1209989.html
такий самий пульс урбанізму
недарма Антонич дуже цінував сучасних йому молодих поетів радянської України (попри те, що це було некомільфо у тодішній Галичині)
Reply
Чого некомільфо? Навпаки, дуже шанували. Наприклад, близький приятель Антонича, С.Гординський (це той, що написав: "Антонич був поет і жив колись у Львові") захоплювався Влизьком. Ще й вірш написав - пам"яті розстріляних...
Чи ж не чуєте ще: хід напружених кроків,
Чи ж не бачите вже: блиск народжених сяйв?
Недаремно
Поетів під муром цегляним епохи
Вже вітають букетами сальв.
Reply
Reply
Reply
Leave a comment