Ольвия: погребальная пыль
Киев полон неуловимым и тонким дыханием осени. Стой, Осень! Я еще поклонюсь тебе. А пока...
... Степь дунула в лицо пылью и стойким запахом разнотравья. Мне подписали навороченный пропуск, - пускают туда с трудом - и на сутки я стала ольвиополитом. Мой сын загорел и вырос, стал самостоятельным и еще более тощим, чем раньше:-). Говоря по совести, ( Read more... )
Comments 5
был там ровно год назад - но впечатления - словно вчера
( ... )
Reply
Reply
* * *
Ольвія дальня слів твоїх майже нечутна,
Кола твого наймення губи мої не розімкнуть,
Світло розтане, як сніг: темно буде і смутно,
Альт мовчазний вкриє пледом тебе, наче лікар.
Нині ти знову прийдеш навіть в цім післясніжжі,
Але лице твоє води розмиють наскрізні.
Фавни смичків забредуть і загубляться в гіллі,
Ефи альтів западуться в задовгім мовчанні,
Нагло на голови час сипоне перетлілий,
Ельфи опустять для тебе ключі незвичайні:
Ними замкнеш своє серце - й до вічного віку
Кола наймення твого уста нічиї не розімкнуть.
Очі ж твої з цього вірша ніколи не зникнуть…
Reply
Reply
http://www.ukrart.lviv.ua/biblio1/malkovuch.html
Мне очень нравится про корабли, которое я постила
Reply
Leave a comment