Дівчата війни
Жіночий рух на західноукраїнських землях зародився і пізніше розвивався під сильним впливом аналогічних сусідських - німецького, польського, російського, особливо ж українського (тобто з тої України, що входила до складу Російської імперії). Тим не менше, свої оригінальні форми він таки виробив, а в певному сенсі то й навіть обігнав куди розвинутіші суспільства.
Сподіваюся, що більшість учасників спільноти бачила фільм «Солдат Джейн». А чи знаєте, що в нашій історії були дівчата, порівняно з якими всі пригоди його героїні виглядають дитячою забавкою: вони були учасницями Першої світової. Причому не в традиційних жіночих ролях сестри-жалібниці, кухарки чи телеграфістки, а бойовими офіцерами, що командували військовими підрозділами (укомплектованими, звичайно, з чоловіків). Як висловилася найвідоміша з цих «дівчат війни», Олена Степанів (за тодішніми правилами її називали Степанівною): «Під час усіх важких маршів я жила з моїми товаришами в якнайкращій злагоді. Я не мала найменших полегш, ні привілеїв в порівнянні з рештою товаришів - мене не відсунено ні від якої стежі, від жадної варти і якраз цього я бажала. Але ні разу я не завважила якихось натяків чи нетакту супроти мене. І я зі своїми друзями-чоловіками справді ділила всю долю і недолю».
Олена Степанів була однією з найвідоміших жінок свого часу, листівки з її зображенням були надзвичайно популярними навіть у Російській імперії, себто в країні, проти військ якого воювали січові стрільці - те формування, учасницею якого була Олена Степанів і її сестри по зброї - Софія Галечко, Гандзя Дмитерко, Павлина Михайлишин, Ольга Підвисоцька.
Звичайно, це далося їм нелегко. Щоб зламати численні бюрократичні перепони, а ще більше - суспільні упередження, цим дівчатам довелося ледь не в буквальному сенсі слова перевернути гори.
Для тих, хто бажав би довідатися про цю незвичну епопею детальніше - вона викладена отут
у скороченому вигляді і російською мовою - тут
Сподіваюся, що більшість учасників спільноти бачила фільм «Солдат Джейн». А чи знаєте, що в нашій історії були дівчата, порівняно з якими всі пригоди його героїні виглядають дитячою забавкою: вони були учасницями Першої світової. Причому не в традиційних жіночих ролях сестри-жалібниці, кухарки чи телеграфістки, а бойовими офіцерами, що командували військовими підрозділами (укомплектованими, звичайно, з чоловіків). Як висловилася найвідоміша з цих «дівчат війни», Олена Степанів (за тодішніми правилами її називали Степанівною): «Під час усіх важких маршів я жила з моїми товаришами в якнайкращій злагоді. Я не мала найменших полегш, ні привілеїв в порівнянні з рештою товаришів - мене не відсунено ні від якої стежі, від жадної варти і якраз цього я бажала. Але ні разу я не завважила якихось натяків чи нетакту супроти мене. І я зі своїми друзями-чоловіками справді ділила всю долю і недолю».
Олена Степанів була однією з найвідоміших жінок свого часу, листівки з її зображенням були надзвичайно популярними навіть у Російській імперії, себто в країні, проти військ якого воювали січові стрільці - те формування, учасницею якого була Олена Степанів і її сестри по зброї - Софія Галечко, Гандзя Дмитерко, Павлина Михайлишин, Ольга Підвисоцька.
Звичайно, це далося їм нелегко. Щоб зламати численні бюрократичні перепони, а ще більше - суспільні упередження, цим дівчатам довелося ледь не в буквальному сенсі слова перевернути гори.
Для тих, хто бажав би довідатися про цю незвичну епопею детальніше - вона викладена отут
у скороченому вигляді і російською мовою - тут