Очі, віки, двері, вікна, вікна...
Квіти, дерева, звірі йдуть без кінця
Тихими рисами твого лиця.
Бери собі мої
Списки, вежі, диски, межі, межі...
Günaydın
Цієї весни карантин і локдаун переживаються якось важче ніж в минулому році.
Якесь повне моральне виснаження... Ще й це довбане тепло ніяк не розпочинається...Їде дах по трошки.
(
Read more... )