Про Люблін. Частина друга. Початок
Старе місто, брук блистить під ногами
Намистом зірки розкинулись в небі
І листя шепоче мені: "Де ідеш, де ідеш?"
Я крокую, на рантку з тобою іду
Я милуюсь природою, гарно так тут
Аж душа із грудей рветься десь до небес
Ранок. 7:15 . Я вивалююсь з наплічником з автобусом новому для мене місті. Привіт Люблін.
З Києва я їхав автобусом ( 450 грн), сьогодні дивився на тому ж сайті (http://ticket.bus.com.ua) , то денним автобусом туди і за 250 грн заїхати можна. Автобус не те, що новий. Але доволі зручний . Я навіть заснув швиденько. Розбудили прикордонники.Кордон також пройшли доволі швидно ( порівнюючи з крайнім випадком моїм). Трьох чоловіків правда не пустили в Польщу. Я так зрозумів - вони їхали на роботу і там були якісь проблеми з запрошеннями. Після Кордону я знову вирубився. Розштовхали мене вже в Любліні.
Зняв гроші з банкомата ( по картковому курсу вийшло, що один злотий 6,8 грн "Аваль") і пішов гуляти . От просто йшов куди небуть, заселення в мене було після обіду, я вирішив просто прогулятися, навіть камеру не дістав. В такий глупий ранок всі кафешки закриті були, тож в супермаркеті купив пару булочок і йогурт. По цінам, трошки дорожче ніж в нас. Але йогурт не такий смачний). Просто от якось так вийшло. що старе місто оминав, не навмисно, просто так склалося. Також випадково склалося, що вийшов до хостелу, де забронював ліжко. Тож зайшов кинути речі. Взяв речі і пішов вже нормально так роздивлятися місто.
Зайшов на пошту, відправив листівку в Україну ( 7 злотих з маркою). Знову веселилися всім відділенням, шукали англомовного. щоб підписати листівку польською. І зробив перший кадр. Як не дивно, це виявилося українське консульство. Щастить мені на дипломатичні місії українські останнім часом. Постійно трапляються по дорозі.
На будинку поряд - такий от симпатичний квітковий балкончик.
Так як в хостелі нормальної карти міста не було, йшов навмання. І все ще так виходило, що оминав старе місто.
На фото Нова Ратуша міста
Костел св. Йосифа.
Знову вийшов до автовокзалу).
Віршики на сходах.
Власне біля вокзалу ( буквально через дорогу) розташовані дві великі цікавинки міста Люблінський замок і Королівська площа.
Зранку замок фоткати не прикольно, сонце валить. Це так. Фотографам на замітку. Але від замку гарний вид на площу і дахи старого міста.
Поряд з Замком стоїть лев. Лев присвячений Львову.Я про місто українське.
Про велосипедну структуру європейського міста не хочу розказувати. І так всі знають, що порівняння з нами буде величезне. Люблін ще відрізняється такими плюшевими велопарковками. Не всі такі звичайно, але зустрічав в багатьох місцях.
В старе місто все одно вперто не йшов. Вирішив прогулятися в іншу сторону. Ринки ,кста, такі ж як у нас, тобто з торгівлею з землі, труси 3 пари на 10 злоти і тд. Правда це в одному місці зібрано.
А це місцеві кладові/гаражі.
Над автовокзалом на пагорбі стоїть Костел св. Миколая. Звідти хороший безкоштовний панорамний вид на місто. Теж краще зранку приходити, бо вдень сонце буде засліплювати.
Спустився і пішов шекати старе Єврейське кладовище, яки вичитав на туристичних картах в місті. Доречі, з вказівниками і туристичною інформацією тут непогано. Соціофобам можна подивитися і знайти все не звертаючись до людей.
Так це, про кладовище. Не ведіться. Два рази ходив до того Єврейського кладовища і два рази там було зачинено.
Білі металопластикові вікна -не тільки наша фішка))
Старі радянські будинки в центрі активно реконструють. Виходять такі от симпатяжки.
Ну як може бути не симпатяжкою такий сквер))
Поряд тут ( я все ще брожу навколо блядського автовокзалу ) стойть Katedra Przemienienia Pańskiego. Біля неї пам'ятний знак. Дякую, брати слов'яни.
А далі... далі буде ще. Не перемикайтеся. Частина перша. Граффіті
Оригінал публікації ось туточки