Про Шауляй. Гора хрестів: falkoner

falkoner

Про Шауляй. Гора хрестів

Feb 28, 2016 12:18

Видишь там, на горе, возвышается крест.
Под ним десяток солдат. Повиси-ка на нем.
А когда надоест, возвращайся назад,
гулять по воде, гулять по воде, гулять по воде со мной!
Зранку я встиг ще пробігтися трошки пофоткати Клайпеду, поки народ збирався перед виїздом в сторону Риги. По дорозі ми вирішили зазирнути в одну з найцікавіших пам'яток Литви - "Гору Хрестів", що знаходиться в 12 кілометрах від міста Шауляй, по дорозі Вільнюс - Рига.

Вранці 5 квітня 1961 на оточений міліцією пагорб, розташований в декількох кілометрах від литовського міста Шауляй, підійнялися бульдозери і трактори, щоб викорчувати встановлені тут майже три тисячі хрестів. Кам'яні розп'яття розбивали, залізні здавали на металобрухт, дерев'яні спалювали поруч з горою.

Потім, під наглядом партійних функціонерів, були посаджені дерева і кущі. Секретар місцевого парткому Печокас рапортував, що пагорб «повністю очищений, хрести утилізовані». Через деякий час на горі знову з'явилися розп'яття. Хрести розлючено викорчовували ще кілька разів, виставляли патрулі, одного разу пагорб навіть замінували, але на ньому, під покровом ночі, знову і знову прилаштовували численні символи Порятунку .

Про пагорб ми згадали ввечері в хостелі, просто знайшли пазл, на якому він був зображений. Спочатку в наших планах була Юрмала, але ми поїхали сюди. І правильно зробили, бо зимова Юрмала нічого цікавого з себе не являє, як нам розказали пізніше.
Це ж місце вразило. Вразило своєю шаленою енергетикою. Незважаючи на мороз, тут просто хотілося стояти, дивитися і мовчати. Гучні звуки зовсім не пасують цьому місцю.

Коли на цьому пагорбі з'явилися хрести, достеменно не відомо. Перша письмова згадка про Гору хрестів відноситься до середини XIX століття. Один переказ пов'язує появу традиції приносити на цю гору розп'яття з бажанням вшанувати жертви повстання 1863 року. Інший оповідає про чудесне зцілення дочки одного з селян прилеглого села, який і поставив тут на знак подяки в 1847 році дерев'яний хрест. Так, мовляв, і повелося ставити на цьому пагорбі хрести. Незабаром Замкова гора, стала називатися Горою хрестів.
У 90-х роках позаминулого століття це місце стає широко відомим . Про нього пишуть журналісти, етнографи й археологи. Тут проходили церковні урочистості, сюди відбувалися багатотисячні паломництва. Втім, кількість хрестів тоді була невелика. До 1929 року їх налічувалося близько чотирьох сотень. У тому ж році було вирішено звести на Горі каплицю, але побудована вона була без смаку і не гармоніювала з місцем, так що в 1935 році її знесли.

Над Горою Хрестів, яка пережила I і II Світові війни, нависла реальна загроза -знищення в мирний час. До 1959 року кількість хрестів на цьому пагорбі досягла тисячі. У результаті з'явилася постанова «Про заходи з припинення масових паломництв». Довгі десятиліття тривало протистояння партійців і віруючих. Хрести зносили, але вони з'являлися тут знову і знову. Як символ не знищеної віри і не підкореної волі. Останній раз бульдозери з'явилися на Горі в 1985 році. Влада перекривала і перекопувала дороги, обговорювали план затоплення місцевості, арешти релігійних активістів слідували один за іншим... Не допомагало нічого. Паломництва на Гору хрестів тривали.

У 1990 році група студентів Шауляйського педагогічного інституту під керівництвом професора Безаро нарахувала на Горі 14387 хрестів і 40944 маленьких розп'ять.

Також існує думка, хрести встановлені в пам'ять репресій проти литовців, які буди здійснені радянським тоталітарним режимом у 1940 - 1941 роках та після Другої Світової війни. У останньому випадку йдеться передусім про операцію "Весна" (1947 р.), в результаті якої було вивезено більше 100 тис. осіб. Його розпочали створювати у 1990х роках колективними зусиллями нащадків вивезених литовських патріотів. Кожен хрест символізує одну мученицьку долю людини, насильно розлученою з рідною землею.

Мабуть, найважливішим моментом в історії цього місця став візит на Гору хрестів Папи Йоана Павла II 7 вересня 1993 р.. Глава Католицької Церкви звершив Месу на польовому вівтарі, а потім у тиші помолився серед тисяч розп'ять. «Хрест - це знак любові. Хрест - це знак вічного життя в Бозі», - сказав під час своєї проповіді Папа.
У 1994 році у підніжжя Гори хрестів з'явилося розп’яття, подароване Папою Йоаном Павлом II. А через 12 років на Горі з'явився і хрест, освячений Папою Бенедиктом XVI.

Зараз сюди стікаються тисячі паломників з різних країн світу. Серед безлічі великих і малих хрестів, встановлених тут, як знак подяки Богові, можна зустріти написи не тільки на литовській, а й польською, російською, корейською, японською та на івриті...

Є хрести і від українців. І українцям.

Деякі розп'яття є справжніми витворами мистецтва, є зовсім прості, є китайський ширпотреб. Але мені здається, не важливо що ти сюди приніс, важливо що ти ніс сюди в собі.

Смішно, але кацапи і це ця теза розповсюджується по кацапським паблікам вважають , що принести сюди хрестик - то на вдачу. Тому і приносять на місце пам'яті хрестики і іконки з іменами живих.