Якшо в тебе у сім'ї є дівчатка шкільного віку, то обов'язково почитай цей піст
Короче, британські вчоні - нє, ну а шо вони не британські вчоні хіба, University of Leeds, - пойняли, як працюють мозги в дівчаток коли ті виконують математичні задачі.
У хлопців мозги працюють алгоритмічно, і якшо їм сказать, наприклад, шо для того шоб рішить біномне (чи як по-нашому?) рівняння (х+а)(х+b), то нада спочатку взять х з перших дужок і по черзі перемножить його на те шо в других дужках, а тоді взять а і так само по черзі перемножить його на те шо в других дужках. Потім все скласти. "Дєті, запомнітє ето!" Отримаєм х^2 + хb + ах + аb.
Хлопці усвоїли алгорітм і пішли дальше рішать задачки.
В дівчаток після такого пояснення наступа тревожний стан: хто придумав цю формулу? як він її винайшов, хто він такий, шо за авторитет, с какова района? Чому ця формула не виплива з раніше вивченого матеріала, a якшо вона виплива, то чому я не пойму цього процесу? Я шось пропустила? Вчителька шось пропустила? Чому од мене це приховують? (Дєчки, ну шо не так? В мене лічно так було.)
Прилічна вчителька обясня цей матеріал так:
Ти помниш, як вичислить площядь прямокутника? Одна сторона множиться на іншу, прально?
Уяви собі прямокутник зі сторонами (х+а) і (х+b). Знайди його площадь. Ось тобі малюнок для наглядності.
Ти бачиш, шо шоб знайти площину всьої фігури, можна знайти площину окремих маленьких складників, а тоді все сплюсувать.
І шо в нас получилось: х^2 + ах + bх + аb
Пойняла тепер, чому ми цю біномну формулу розкладаєм саме так?
Дівчаткам обовязково нада пояснювать новий матеріал базуючить на вивченому, бо в них математичні дії відбуваються в префронтальному кортексі. Це цивілізована частина мозку, шо за 5 мільйонів років існування сучасної людини збільшилась у 6 разів, в той час коли решта мозгів збільшилась токо в 3 раза.
Префронтальний кортекс зберігає нові знання, акуратно вкладаючи їх в контекст вивченого матеріалу. Тобто в дівчаток мозги більш математично вигідні і краще організовані для математичних дій, но школьні года не токо не розвивають дівчаткові префронтльні коpтекса, а навпаки, блокують їх дію, викликаючи тревожні стани.
У хлопців же математика вкладається в болєє задні часті мозга, здається, амигдала, чи як воно, шо завжди використовувались первісною людиною для просторової орієнтації.
Коли цей подход почали використовувать в експериментальній школі і чьотко пояснювать звідки взялась та чи інша формула, хто її придумав і яким образом до неї прийшов, то дівчатка не токо догнали, а і перегнали хлопців у метематиці і склали математичні тести в вузи краще за хлопців.
Такшонєнада.
У хлопців мозги працюють алгоритмічно, і якшо їм сказать, наприклад, шо для того шоб рішить біномне (чи як по-нашому?) рівняння (х+а)(х+b), то нада спочатку взять х з перших дужок і по черзі перемножить його на те шо в других дужках, а тоді взять а і так само по черзі перемножить його на те шо в других дужках. Потім все скласти. "Дєті, запомнітє ето!" Отримаєм х^2 + хb + ах + аb.
Хлопці усвоїли алгорітм і пішли дальше рішать задачки.
В дівчаток після такого пояснення наступа тревожний стан: хто придумав цю формулу? як він її винайшов, хто він такий, шо за авторитет, с какова района? Чому ця формула не виплива з раніше вивченого матеріала, a якшо вона виплива, то чому я не пойму цього процесу? Я шось пропустила? Вчителька шось пропустила? Чому од мене це приховують? (Дєчки, ну шо не так? В мене лічно так було.)
Прилічна вчителька обясня цей матеріал так:
Ти помниш, як вичислить площядь прямокутника? Одна сторона множиться на іншу, прально?
Уяви собі прямокутник зі сторонами (х+а) і (х+b). Знайди його площадь. Ось тобі малюнок для наглядності.
Ти бачиш, шо шоб знайти площину всьої фігури, можна знайти площину окремих маленьких складників, а тоді все сплюсувать.
І шо в нас получилось: х^2 + ах + bх + аb
Пойняла тепер, чому ми цю біномну формулу розкладаєм саме так?
Дівчаткам обовязково нада пояснювать новий матеріал базуючить на вивченому, бо в них математичні дії відбуваються в префронтальному кортексі. Це цивілізована частина мозку, шо за 5 мільйонів років існування сучасної людини збільшилась у 6 разів, в той час коли решта мозгів збільшилась токо в 3 раза.
Префронтальний кортекс зберігає нові знання, акуратно вкладаючи їх в контекст вивченого матеріалу. Тобто в дівчаток мозги більш математично вигідні і краще організовані для математичних дій, но школьні года не токо не розвивають дівчаткові префронтльні коpтекса, а навпаки, блокують їх дію, викликаючи тревожні стани.
У хлопців же математика вкладається в болєє задні часті мозга, здається, амигдала, чи як воно, шо завжди використовувались первісною людиною для просторової орієнтації.
Коли цей подход почали використовувать в експериментальній школі і чьотко пояснювать звідки взялась та чи інша формула, хто її придумав і яким образом до неї прийшов, то дівчатка не токо догнали, а і перегнали хлопців у метематиці і склали математичні тести в вузи краще за хлопців.
Такшонєнада.