Трипольское мировоззрение

May 23, 2006 21:58


(c) Король Д.О.   Спроба реконструкції трипільської міфології за пам’ятками мистецтва // Культурологічні студії.- К.: Видавничий дім "KM Academia", 1999.- Випуск 2.- С. 79-103.
СПРОБА РЕКОНСТРУКЦІЇ ТРИПІЛЬСЬКОЇ МІФОЛОГІЇ
ЗА ПАМ’ЯТКАМИ МИСТЕЦТВА

Что есть лучшее?
Сравнив прошедшее,
свести его с настоящим.
Козьма Прутков
...Бывают этапы в истории науки, когда,
при всем уваже­нии к достоинствам предшественника...
появляется желание показать вещь по-иному,
пусть не с должной законченностью и удачей.
О.М. Фрейденберг

79    Перехід до відтворюючого господарства докорінно вплинув на міфологічні уявлення давніх людей. Шлях від патріархального роду до сільських громад, а далі - державотворчі процеси. Все це яскраво відобразилось у світоглядних моделях давніх суспільств. Вчених не однієї лише України цікавить питання - якого ж ступеня досягло суспільство Трипільсько-Кукутенської етнокультурної спільності?   Відомо, що по всьому світу цивілізаційні процеси відбувалися лише в середовищі культур мальованої кераміки, до якої належала й Трипільсько-Кукутенська культура. Проте останні дослідження показали, що рівня цивілізації Трипільська культура таки не досягла... Але чому? Адже за деякими показниками її суспільство йшло попереду багатьох культур Близького Сходу, які згодом стали таки державами. На сьогодні це питання дуже складне і проблематичне.

80    Перешкодою зараз більшість вчених вбачає не лише господарські та соціальні зміни, зумовлені кліматичним катаклізмом, а й надзвичайно складні зрушення у психіці трипільців. Зрушення ці зараз дедалі краще простежуються в міфології трипільського населення. Так, саме в міфології. У нас в Надчорномор’ї існувала досконала міфологічна система, що не поступається, а де в чому перевершує синхронні землеробські аналоги. І нашим завданням є проникнення через міфологічні уявлення в складний внутрішній світ трипільського населення. Тоді нам пощастить осягнути значну кількість питань, що стосуються їхнього життя.
    В цій роботі основну увагу буде приділено головним міфологічним образам трипільських вірувань, а саме - Велика Богиня, Змій-Дракон та Бик. їхні відносини - це стрижень, що просякає всі сторони трипільського життя, як сакральні, так і побутові. Окрім того, будуть описані деякі інші персонажі, супутні цим образам. Загалом всі ці міфічні істоти ідентифікуються в інших ранньозем-леробських віруваннях. Є навіть сенс говорити про певні регіональні осередки, де міфологія розвивалась серед різних племен майже аналогічно. Нас у даному випадку цікавить Балкано-Причор-номорський реґіон...
    З-поміж північнонадчорноморських комплексів енеолітичного часу пам’ятки культури Трипілля-Кукутені дають найбільш повні набори виробів, що дозволяють розглядати складні питання, пов’язані з ідеологічними уявленнями давніх племен. Цій проблемі присвячено значну кількість праць радянських та закордонних дослідників. Проте більшість авторів спочатку обмежувалась публікацією окремих категорій інвентаря, які відображають ідеологічні уявлення трипільсько-кукутенських племен, що в кращому разі супроводжувалось спробами їх класифікації.
    Разом із тим здійснювалися спроби реконструювати самі ідеологічні уявлення, які тією чи іншою мірою знайшли відображення об’єктах матеріальної культури. Тут можна "передусім згадати праці К. Болсуновського про Змія, Е.Ф. Патокової про тварин. Ще в 1905 році А.А. Скриленко звернув увагу на трипільську пластику.
    Естафету перейняв у 1940-х - 50-х роках С.Н. Бібіков. Намагаючись дати суспільну картину ідеології та релігійних вірувань трипільських племен, він інтерпретував їхню пластику з застосуванням широких археологічних та етнографічних паралелей у матеріалах Балкан, Егеї та Близького Сходу. В 1970-х роках А.П. Погожева, Т.Г. Мовша та інші фахівці розробляли типологію трипільської антропоморфної скульптури, вивчали складний процес її еволюції з урахуванням локальної специфіки, аналізували семантику-Дуже цікаві спостереження провів В. Г. Збенович з приводу образу Змія на статуетках.
81    Надзвичайно багата інформація про ідеологічні уявлення трипільців, їхній духовний світ і міфологію міститься в орнаментації кераміки. Над цим працювали Б.Л. Богаєвський та Є.Ю. Кричевський у 1930-х - 40-х роках, С.Н. Бібіков - у 50-х.
    У 1960-і Б.О. Рибаков, використовуючи як вихідний матеріал орнаментовану кераміку та пластику Трипілля, поставив питання про вивчення міфології енеолітичних землеробів Північного Надчорномор’я, запропонував реконструкцію трипільської ідеології та міфології як єдиної складної системи.
    Отже, щодо основних образів трипільського світогляду... В мистецтві давніх землеробів спостерігається кількісне домінування жіночого образу над чоловічим. І це не дивно. Адже в той час в Європі відбулося злиття образу Матері-Прародительки (Матері-Природи), господарки, існуючого тут в ідеології верхньопалеолітичного населення, з образом Матері-Землі, пануючим в ідеології ранньоземлеробських племен неоенеоліту. Певно, ця обставина вплинула на широкий розвиток культу жіночого образу в Європі, в тому числі й на території Трипільської культури, з якою пов’язана найбільша кількість жіночих антропоморфних фігурок [1]. Хоча, як потім буде видно, уявлень про Матір-Землю не мали ні трипільці, ані більшість інших народів неоенеоліту, крім далекосхідних культур та шумерів. Про це дуже влучно пише Аріель Голан. Далі ми доведемо, що це був образ богині Неба та Родючості, що бере початок ще від палеоліту.
    Найдавніші взірці неолітичної скульптури Центральної Європи вирізняються достатнім реалізмом [2]. Але вже тоді існував достатньо суворий канон. А.П. Погожева пише про певні основні канони краси, прийняті трипільцями на тому чи іншому відрізку часу. Так, на ранньому етапі маємо огрядних жінок з яскраво вираженою стеатопігією.
    Поступово пропорції видовжуються, фігурки стрункішають, довшають. В середньому етапі їх пропорції співвіднесені з тілом людини, а самі вони видаються молодшими. В розвиненому Трипіллі увагу трипільців переключено з нижньої частини на голову та обличчя. Одночасно може бути погано пророблено саме тіло...
    На пізньому етапі основа фігурки - підкреслена вертикаль. Надмірне тяжіння вгору, відхід від реальних пропорцій тіла. Нарешті, з’являється тип усатівських статуеток, що досягли апогею стилізації...
    Але ж чи можна обмежитись лише естетичними вподобаннями? Хоча, безперечно, це мало неабияке значення. Втім, глянемо лише на оформлення статуеток.
82    "Літні" жінки, повні, з відвислими грудьми, нагадують нам те, що В.Я. Пропп називає мати-володарка. На прикладі Баби-Яги наведемо цю характеристику: "...особливість Яги - її різко підкреслена жіноча фізіологічність. Ознаки статі перебільшені: вона малюється жінкою з величезними грудьми... має всі ознаки материнства. Але разом із тим вона не знає шлюбного життя. Вона завжди стара, причому стара незаміжня. Яга - мати не людей, вона мати і володарка звірів... Гіпертрофія материнських органів не відповідає жодним подружнім функціям..." [3].
    Звичайно, тут справа дещо в іншому. Хоча ідея достатньо близька. В даному випадку Мати це справді літня жінка, материнство якої вже позаду, але це - Годувальниця, що годує Всесвіт. Два органи акцентовані на її зображеннях. На ранньому Трипіллі виділялися стегна та лоно. Тоді в неї материнство ще було в дії. Згодом цей акцент зникає. А ось груди, з яких живиться все живе, просякають трипільське мистецтво від самого початку і до занепаду. Розглянемо це докладніше.
    Саме для трипільських жіночих статуеток характерний специфічний орнамент у вигляді татуювання, що часто зображує ромб. Зокрема, найбільш поширеним для Трипілля є варіант ромба, що навхрест ділиться ще на чотири ромби. В кожному, як правило, по крапці [4]. Є й прості ромби, значення яких ще з палеоліту - жіноче начало у природі. З іншого боку простий ромб чи трикутник був знаком землі взагалі, "земної тверді", а шашковий ромб скоріш за все - знак землі ґрунтової, обробленої для сівби [5]. Отже, ромб з крапками символізує передусім ідею родючості жінки, але водночас є символом засіяного поля [6].
    Подекуди на ранньотрипільській пластиці можна зустріти зображення сонць та променистої зірки, але найпоширеніший орнамент - це змії, що обвивають жіноче тіло. Але про них - пізніше...
    Слід ще наголосити на наявності специфічних гребінців на спинах деяких статуеток [7], зокрема на фігурці з Луки-Врублевецької. На думку С.Н. Бібікова, це - зображення крил. Правда, Аріель Голан зазначає, що гребінь здавна позначав потоки води, дощ зокрема [8]. А оскільки, як буде видно далі, Велика Богиня мала безпосереднє відношення до води і дощу, то це подвійне тлумачення не мусить собі суперечити. Крила володарки Небесних вод могли
83   уявлятися дощовим шлейфом. Щоправда, Т.Г. Мовша характеризує крилаті фігурки в Трипіллі як крилаті богині-вісниці. А ми з середнього етапу Трипілля маємо новий образ жінки, це - струнка дівчина, майбутня мати. Адже, хоч як це парадоксально, майже всі фігурки цього типу мають ознаки вагітності. Щонайменше - на їхньому череві промальовано паросток колосу чи світового дерева, що тягнеться вгору з лона жінки. Дослідники інтерпретують це як ідею воскресаючої рослинності (Кошиловці-Обоз, Стайки-Шученки, Євминка). Але частіше всього - жіночі статуетки виліплено з глини, замішаної на зернах чи з відбитками зерен (Лука-Врублевецька, Кадієвці-Бураковка). Це - найяскравіша ілюстрація ототожнення жінки та землі. Як земля засівається (запліднюється) зерном, так і жіноча іпостась - статуетка - "запліднюється" тим самим зерном [9]. Тут виражена ідея побажання родючості зерну, земна плодючість. Окрім того, Велика Мати мала іпостась, що відповідала за родючість металу!
    З поселення Коломийщина II походить статуетка, в лоно якої було заховано металеву пластинку. Своєрідний розпис мають фігурки, які можна охарактеризувати як жриць-заклинательок. Сталі пози та одяг дозволяють нам розглядати їх як усталених персонажів. Зокрема, до таких жриць відносять статуетки так званих "Орант" з піднятими до неба модельованими руками (Жванець) чи конічними відростками на їхньому місці (Цаул, Жванець, Крутобородинці І, Кошиловці-Обоз ін.).
    А.П. Погожева вважає за правильне пояснення X. Тодорової фігурок зі зведеними догори руками як посередників між людьми і божеством. Судячи з їхньої пози, з жесту моління, це зображення первісних жриць або жінок, що виконують якийсь ритуал з випрошуванням блага у небес. "Самому божеству такий жест не личить" [10]. Але, як вона слушно спостерігає, в трипільській пластиці, на відміну од спорідненої культури Гумельниця, такі фігурки зустрічаються лише вряди-годи. Правда, ми можемо похвалитися площинним зображенням такої жінки на кістяній бичачій голові з Більче Злоте. Відростки на її здійнятих руках можна вважати зміями, що обвилися навколо зап’ясть. Чудовим аналогом може слугувати знаменита богиня зі зміями з острова Крит. Там побутував і яскраво виражений культ Бика [11].
    Інша група жінок, що не належить до вищеописаних, названа Б.О. Рибаковим чародійками. їхні скульптурні зображення часто-густо поєднані з керамікою. Так, маємо чудові зображення трьох Жіночих стилізованих фігур, з модельованою середньою частиною,
84   що тримають на головах чашу (Лука-Врублевецька, Греновка).
    Іноді одинарна жіноча фігура здіймає чашу до неба (Лука-Врублевецька, Ізвоар). При цьому на чаші з Греновки рельєфно передані груди. Це - уособлення богині неба і дощу. А самі зображення передають обряд звернення жінок до Великої Матері, що знаходиться, за їхнім уявленням, на небі [12]. Так само й антропоморфна посудина з Хебешешт. Але якщо Б.О. Рибаков вбачає в ній стилізовану чародійку, то авторові здається, що це все ж таки зображення самої Великої Богині. Груди на посудині обведені концентричними колами та заключені в подвійні спіралі. Це - ніби перехідний варіант між ранніми посудинами-Богинями з врізаним орнаментом та пізніми розписами. Ранні оздоблені, як правило, чотирма жіночими грудьми на чотири сторони світу. їх обвиває спіральний орнамент, що частіше всього має яскравий вигляд змія, що обвився навколо грудей.
    На розписній кераміці "Класичного Трипілля" маємо "обігаючі спіралі". Б. Рибаков ділить їх на дві категорії - рух сонця та зміїний орнамент (Хебешешти, Стара Буда). В обох випадках- мотив безперервного бігу часу з наголосом на рух сонця. Але, думається, що це "сонце" - ті самі груди Великої Богині, тільки стилізовано намальовані. Б.О. Рибаков сам пише, що "уподібнення дощу молоку змусило вбачати у хмарах жіночі груди чи коров’яче вим’я" [13].

Отже, груди Великої Богині - це хмари із запасами небесної вологи. Аріель Голан систематизував ранньоземлеробські зображення неба та хмар і довів, що диск, коло та концентричні круги в неоліті були символами неба [14]. Це були емблеми Великої Богині, що часто виступали на зображеннях як хмари, а, отже,- як груди Богині. "Кругла форма узору (навіть якщо він має променеподібні відростки по периметру) - ще не привід вважати його за зображення сонця" [15].
    Тож, думається, слід по-новому розглянути спіральний орнамент на посудинах. А. Голан також зазначає, що трипільську композицію з диску та прилеглих до нього заспіралених ліній слід розуміти як символічне розуміння хмари чи неба, що випускає дощ (Петрени).

продовження див. на
http://community.livejournal.com/enigmatic_past/1981.html
та
http://community.livejournal.com/enigmatic_past/2158.html

Посилання див. на
http://community.livejournal.com/enigmatic_past/2158.html#cutid2

Трипольская культура, архаическое искусство, мифология, символика

Previous post Next post
Up