Перед тим, як батьки збиралися їхати в Туреччину, я сплела мамі літній такий браслетик. Вирішила, що море ж, треба, щоб щось таке гарненьке на руці теліпалося. Взяла різних бусинок однієї кольорової гами, золотого бісеру і за вечір сплела. Причому, це було не так, як завжди, коли я комусь щось плету, просто тому що комусь щось захотілося. Плела із ( Read more... )

Погана погода, як не дивно, заспокоює і розраджує, а самотність - гарна можливість подумати про щось важливе. Поступово сум і невпевненість у майбутньому минають, а на зміну їм приходить розуміння того, що все буде добре ( Read more... )

Є теоретичні, схожі на шкільні твори, роздуми про те, де я б хотіла жити і працювати. А є відчуття, яке несподівано хапає тебе за горло, коли ти, нічого не підозрюючи, йдеш собі по вулиці і ліниво ковзаєш поглядом по будинках. Твій погляд вихоплює один із них, і ти чітко усвідомлюєш, що він - твій. І це не тому, що він тобі подобається, чи тому, що ( Read more... )

Отож, що ще цікавого відбулося в моєму житті останніми днями, коли це довбане навчання вже нарешті закінчилося.

Весілля моїх друзів, які одружилися саме зараз більшою мірою заради сімейки. Якось навіть це не дуже сильно на мене вплинуло. Останнім часом я втратила останні ілюзії в цьому плані і трохи підрозчарувалася у ранньому шлюбі з досвіду моїх ( Read more... )

Ранок. Знову рано вставати. Стакан води. Нарешті прокидаюся. Сонце в очі, вікно, машини. Ставлю чай, вмиваюся. Запихую дбайливо приготовані вчора (точніше сьогодні, годині о третій ночі) шпори у сумку, одягаюся, п'ю чай, сміємося з подругою, вилітаємо. Високі підбори, останні півроку я жити без них не можу. Тісні джинси, да-да, нєфіг їсти солодке ( Read more... )