странне відчуття по приїзді з криму. якийсь мікс із скуки, пофігізма, апатії, спокою й досить таки непоганого настрою. і це все не поперемінно, а от іменно шо одночасно. побачимо...

( Read more... )

ця жара викликає чіткі асоціації.
флешбеками блимають крим, стоп, море, гори.
о боже! настільки яскраво, шо кіпятком пісяю!
срочно! бігом! треба їхати!

хто б міг подумати, шо це так напряжно - пінать на роботі, коли нема шо робити... сидіти й чекати завітної 6 години...
довелось от навіть такий супертупий пост написать від бєздєлья...

учора, добираючись у гості, трохи заблукав... тому "довелось" трохи погуляти зеленими київськими вулицями. і шось на мене нахлинуло... всі пори року хороші, але от весна - це шось особливе. така прекрасна й така скороминуча! як молодість... і кожну весну мені хочеться спостерігати за пробудженням природи із такою зосередженістю, як при перегляді " ( Read more... )

знаєте про шо я мрію? подивитись на землю без людей...

увага! пост ніким не проплечено! (бо кому воно нафік нада ( Read more... )

Якби я був любителем складати собі плани по типу: "1) кожен день присвячувати мінімум 2 години длубанню в носі; 2) мінімум раз на тиждень ходити в зоопарк і т.д." - то там один пункт був би таким:
n) кожен день - мінімум одна лекція з http://www.ted.com/

На роботі. Мовчки взяв рюкзак. Вийшов на обідню перерву. Далі - фантазії. В першу ж урну викинув телефона - цей маленький жучок пов'язує мене із звичним світом. І поїхав собі світ за очі. Інші місця. Інші люди. Інше життя...

из всех своих умений самым важным считаю умение ждать.