Вчителі Землі. Постать друга: Кавтарадзе Дмитро Миколайович.
Продовжуємо вести рубрику вчителів Землі. Наразі готуємо попередній перелік-план. Задум: чергувати живих і тих, що вже покинули нас (а мудрість їх лишилась!).
Сьогодні це - Людина з великої літери: науковець, еколог, організатор, ігрожокей, науковий керівник, другий батько - ще один представник Московського Університету - Дмитро Миколайович Кавтарадзе.
Людина, яку можна пояснити лише за допомогою корпускулярної теорії!
Ось відео, де він проводить одну зі своїх вправ, через яку пройшли усі, хто з ним знайомий:
Як виявилося, російська версія статті для вікіпедії про нього вже існувала. Нажаль, вона далеко не повна. Поки тільки трошки її підправили, а основну увагу зосередили на українському варіанті:
uk.wikipedia.org/wiki/Кавтарадзе_Дмитро_Миколайович
Найкраще про нього сказала ще одна з мудріших - Донелла Медоуз. Переклад статті, де вона розповідає про пригоди Кавтарадзе у США дивіться
Донелла Медоуз
Сила нації в цвяхах з подвійною голівкоюDonella Meadows
Voice of a Global Citizen
The Strength of the Nation is in Its Two-Headed Nails
Я пишаюся своєю країною з багатьох приводів, проте ніколи мені не доводилося відчувати гордість за цвяхи з подвійною голівкою, допоки Дмитро Кавтарадзе не розпізнав їх як секрет нашого національного успіху.
Дмитро відвідав США у рамках спільної радянсько-американської освітньої програми в області охорони довкілля. Вдома він професор біології та екології Московського Державного Університету. Протягом шести місяців він відвідував Дартмундський коледж, жив на моїй фермі та вчив мене пізнавати його країну та мою.
Дмитро писав додому своїй дружині Оксані та десятирічному сину Сергію історії, маленькі кадри з його тутешнього життя. Я просила його перекладати ці історії для мене. Через них я почала цінувати речі, що були навколо мене, але які я ніколи не зауважувала.
Наприклад, зуби. Дмитрова перша історія для домашніх була про американські зуби. Американці посміхаються ввесь час, навіть коли не мають особливого приводу. Це здається традицією, яка не означає нічого, але це відкриває уважному погляду іноземців прекрасний стан американських зубів. Дмитро розповідав його родині про ритуал чищення зубів в нашому місці - пекарська сода, шовкові нитки, каучукові палички.
Оксана та Сергій також дізналися про купівлю окулярів в Америці - для росіян це просто неправдоподібний шквал персонального сервісу. («Чоловік літав навколо мене намагаючись догодити мені! Він одягав окуляри на мене щоб побачити чи вони добре сидять навколо моїх очей. Він згинав їх в гарячому піску і робив це знову і знову поки вони не були припасовані якнайкраще!»)
Більш за все, Дмитро зачарований з американських інструментів. Він написав одну історію про щойно куплений ніж Барлоу. В його недавньому листі до Оксани та Сергія він розповів про цвях з двома голівками. Щоб проілюструвати його, Дмитро відксерив гвіздок, а потім вже на цьому ксероксі роздруковував свого листа, написаного кирилицею на Макінтоші.
Ось розповідь Дмитра про цвях з двома капелюшками:
«Я був вражений очевидною геніальністю цієї простої речі. Але я не зміг зрозуміти її призначення. Денніс [Деннніс Медоуз - колишній чоловік і співавтор Донелли - прим. перекладача] пояснював мені: Цей цвях використовується для тимчасового скріплення дерев’яних дошок. Він тримає їх разом дуже добре, як і звичайний цвях, але його значно простіше виймати, смикнувши за верхню голівку цим інструментом - ти знаєш цей інструмент?» - (Ствердно підіймаю руку у відповідь.) »
«Ми, радянські люди, намагаємося зрозуміти секрет успіху американської економіки. Ми аналізуємо систему менеджменту, структуру цінової політики, комп’ютери. Ми так зайняті гігантськими речами, що забуваємо про маленькі речі. Ми шукаємо ключі. Але, може бути, що немає ніяких ключів. Можливо натомість є цвяхи».
«Через відсутність цвяха королівство було втрачено. - скажете ви. - Сьогодні - це цвях з двома голівками. Він має бути на офіційному штампі Сполучених Штатів, це має бути їхнім символом, подібним до нашого символу серпа та молоту».
«Ми в своїй країні потребуємо речей, що працюють добре, речей без браку, простих речей з повсякденного вжитку - кранів, кулькових ручок, електричних ламп, черевиків, душів (дійсно, ви маєте дуже хороші душі в своїй країні)!
На початку розповіді про цвяхи, Дмитро процитував уривок з поезії Маяковського.
«Гвозди б делать из этих людей:
Крепче б не было в мире гвоздей»
[насправді цитата належить іншому радянському поету - М. Тіхонову - прим. перекладача].
Він переклав мені: «Люди, що важко працюють для своєї країни - настільки сильні, що якби ми могли робити цвяхи з них: це були би найміцніші цвяхи». А потім Дмитро додав: «ми потребуємо хороших цвяхів для людей, а не з людей».
Це не правда, що радянські люди не є винахідливими. Дмитро розповів мені про телепрограму під назвою «Ти можеш зробити це», в якій винахідники демонструють свої праці - електронні дроти на даху, щоб позбутися бурульок, нові види авітвок, зроблені зі старих запчастини. Проблема в тому, сказав він, що промисловість не використовує ці ідеї. А донедавна винахіднику неможливо було стати ще й підприємцем.
Дмитро зробив важливі спостереження не тільки про його країну, але й про нашу. Ми, американці, цими днями також шукаємо масштабні речі, які б повторили той успіх, що ми вже мали колись без особливих зусиль. Ми зосереджуємось на торгівельних обмеженнях, на підтримці великого бізнесу, на тому, як отримати ту ж якість продукції із меншими витратами задля отримання більш конкурентної ціни, на переконуванні людей купувати речі, які їм не потрібні. Ми, як видається, звертаємо все менше і менше уваги на маленькі речі, яких ми насправді потребуємо, на впевненість у власних силах, на турботу і небайдужість, на високу якість і важливі послуги, на підтримку та заохочення окремих винахідників та малого бізнесу.
Від нашої впевненості у власних силах, винахідливості - цього спадку першопрохідців ми досі маємо цвяхи з подвійною голівкою та ніж Барлоу, готовність відповідати за власну особистість (та власні зуби), готовність прислужитися іншим - цілком достатньо, щоб вразити росіянина. Можливо, ми маємо більше зауважувати ці маленькі речі, на той випадок, якщо виявиться, що без цвяхів і королівство буде втрачено.
Сьогодні це - Людина з великої літери: науковець, еколог, організатор, ігрожокей, науковий керівник, другий батько - ще один представник Московського Університету - Дмитро Миколайович Кавтарадзе.
Людина, яку можна пояснити лише за допомогою корпускулярної теорії!
Ось відео, де він проводить одну зі своїх вправ, через яку пройшли усі, хто з ним знайомий:
Click to viewЯк виявилося, російська версія статті для вікіпедії про нього вже існувала. Нажаль, вона далеко не повна. Поки тільки трошки її підправили, а основну увагу зосередили на українському варіанті:
uk.wikipedia.org/wiki/Кавтарадзе_Дмитро_Миколайович
Найкраще про нього сказала ще одна з мудріших - Донелла Медоуз. Переклад статті, де вона розповідає про пригоди Кавтарадзе у США дивіться
Донелла Медоуз
Сила нації в цвяхах з подвійною голівкоюDonella Meadows
Voice of a Global Citizen
The Strength of the Nation is in Its Two-Headed Nails
Я пишаюся своєю країною з багатьох приводів, проте ніколи мені не доводилося відчувати гордість за цвяхи з подвійною голівкою, допоки Дмитро Кавтарадзе не розпізнав їх як секрет нашого національного успіху.
Дмитро відвідав США у рамках спільної радянсько-американської освітньої програми в області охорони довкілля. Вдома він професор біології та екології Московського Державного Університету. Протягом шести місяців він відвідував Дартмундський коледж, жив на моїй фермі та вчив мене пізнавати його країну та мою.
Дмитро писав додому своїй дружині Оксані та десятирічному сину Сергію історії, маленькі кадри з його тутешнього життя. Я просила його перекладати ці історії для мене. Через них я почала цінувати речі, що були навколо мене, але які я ніколи не зауважувала.
Наприклад, зуби. Дмитрова перша історія для домашніх була про американські зуби. Американці посміхаються ввесь час, навіть коли не мають особливого приводу. Це здається традицією, яка не означає нічого, але це відкриває уважному погляду іноземців прекрасний стан американських зубів. Дмитро розповідав його родині про ритуал чищення зубів в нашому місці - пекарська сода, шовкові нитки, каучукові палички.
Оксана та Сергій також дізналися про купівлю окулярів в Америці - для росіян це просто неправдоподібний шквал персонального сервісу. («Чоловік літав навколо мене намагаючись догодити мені! Він одягав окуляри на мене щоб побачити чи вони добре сидять навколо моїх очей. Він згинав їх в гарячому піску і робив це знову і знову поки вони не були припасовані якнайкраще!»)
Більш за все, Дмитро зачарований з американських інструментів. Він написав одну історію про щойно куплений ніж Барлоу. В його недавньому листі до Оксани та Сергія він розповів про цвях з двома голівками. Щоб проілюструвати його, Дмитро відксерив гвіздок, а потім вже на цьому ксероксі роздруковував свого листа, написаного кирилицею на Макінтоші.
Ось розповідь Дмитра про цвях з двома капелюшками:
«Я був вражений очевидною геніальністю цієї простої речі. Але я не зміг зрозуміти її призначення. Денніс [Деннніс Медоуз - колишній чоловік і співавтор Донелли - прим. перекладача] пояснював мені: Цей цвях використовується для тимчасового скріплення дерев’яних дошок. Він тримає їх разом дуже добре, як і звичайний цвях, але його значно простіше виймати, смикнувши за верхню голівку цим інструментом - ти знаєш цей інструмент?» - (Ствердно підіймаю руку у відповідь.) »
«Ми, радянські люди, намагаємося зрозуміти секрет успіху американської економіки. Ми аналізуємо систему менеджменту, структуру цінової політики, комп’ютери. Ми так зайняті гігантськими речами, що забуваємо про маленькі речі. Ми шукаємо ключі. Але, може бути, що немає ніяких ключів. Можливо натомість є цвяхи».
«Через відсутність цвяха королівство було втрачено. - скажете ви. - Сьогодні - це цвях з двома голівками. Він має бути на офіційному штампі Сполучених Штатів, це має бути їхнім символом, подібним до нашого символу серпа та молоту».
«Ми в своїй країні потребуємо речей, що працюють добре, речей без браку, простих речей з повсякденного вжитку - кранів, кулькових ручок, електричних ламп, черевиків, душів (дійсно, ви маєте дуже хороші душі в своїй країні)!
На початку розповіді про цвяхи, Дмитро процитував уривок з поезії Маяковського.
«Гвозди б делать из этих людей:
Крепче б не было в мире гвоздей»
[насправді цитата належить іншому радянському поету - М. Тіхонову - прим. перекладача].
Він переклав мені: «Люди, що важко працюють для своєї країни - настільки сильні, що якби ми могли робити цвяхи з них: це були би найміцніші цвяхи». А потім Дмитро додав: «ми потребуємо хороших цвяхів для людей, а не з людей».
Це не правда, що радянські люди не є винахідливими. Дмитро розповів мені про телепрограму під назвою «Ти можеш зробити це», в якій винахідники демонструють свої праці - електронні дроти на даху, щоб позбутися бурульок, нові види авітвок, зроблені зі старих запчастини. Проблема в тому, сказав він, що промисловість не використовує ці ідеї. А донедавна винахіднику неможливо було стати ще й підприємцем.
Дмитро зробив важливі спостереження не тільки про його країну, але й про нашу. Ми, американці, цими днями також шукаємо масштабні речі, які б повторили той успіх, що ми вже мали колись без особливих зусиль. Ми зосереджуємось на торгівельних обмеженнях, на підтримці великого бізнесу, на тому, як отримати ту ж якість продукції із меншими витратами задля отримання більш конкурентної ціни, на переконуванні людей купувати речі, які їм не потрібні. Ми, як видається, звертаємо все менше і менше уваги на маленькі речі, яких ми насправді потребуємо, на впевненість у власних силах, на турботу і небайдужість, на високу якість і важливі послуги, на підтримку та заохочення окремих винахідників та малого бізнесу.
Від нашої впевненості у власних силах, винахідливості - цього спадку першопрохідців ми досі маємо цвяхи з подвійною голівкою та ніж Барлоу, готовність відповідати за власну особистість (та власні зуби), готовність прислужитися іншим - цілком достатньо, щоб вразити росіянина. Можливо, ми маємо більше зауважувати ці маленькі речі, на той випадок, якщо виявиться, що без цвяхів і королівство буде втрачено.