(no subject)
Мене страшенно пруть прості люди. Прості - то значить без понтів і снобізму. Простими іноді бувають і досить „серйозні” чуваки, але дуже кайфово зустріти людину якоїсь, так би мовити, „не престижної” професії, яка робить свою роботу так, що самому хочеться цим „не престижним” ділом зайнятися.
До чого я це все несу?
На 18-му маршруті тролейбуса в Києві є дві унікальні контролерки. Мене давно свербить язик про них розказати.
Одна віршовано просить сплатити за проїзд... Приблизно так:
Шановні сини і дочки,
Купуємо на проїзд квиточки
Тиснемо на компостер пальчиком
І не їдемо зайчиком
Ну і так далі. Не Пушкін, канєшно, але в неї там ціла поема і, проходячи по салону, вона практично не повторюється... Коли я даю їй гроші за проїзд, то отримую таке задоволення, ніби підтримую якогось невизнаного генія з глибокого андеґраунду...
А сьогодні познайомився з іншою контролеркою, її фішка - ерудованість й інформативність. На під’їзді до чергової зупинки вона видає шось типу:
„областная больница, институт педиатрии, акушерства и гинекологии, госпиталь МВД, Променада центр, посольство Ливийской республики…”
Її регулярні меседжі трохи задовбують, якщо чесно, але коли бачу як Людина старається за ті „сльози”, що їй платять, імпровізує й не чекає хабаря - виникає бажання бєзвозмєздно шото полєзноє здєлать... Не всі реагують так як я і коли на черговій зупинці вона видає:
остановка „Лукьяновка” -
метро,
“Сильпо”,
СИЗО
Водій тролейбуса не витримує:
„ну сколько ж можно - одно и тоже целый день тарахтеть”...
Це, певно, від заздрості, що вся увага юзерів тролейбуса йде контролерці. Він же теж з усієї сили там тисне педалі і крутить кермом, але хрєн хтось це помітить...
До чого я це все несу?
На 18-му маршруті тролейбуса в Києві є дві унікальні контролерки. Мене давно свербить язик про них розказати.
Одна віршовано просить сплатити за проїзд... Приблизно так:
Шановні сини і дочки,
Купуємо на проїзд квиточки
Тиснемо на компостер пальчиком
І не їдемо зайчиком
Ну і так далі. Не Пушкін, канєшно, але в неї там ціла поема і, проходячи по салону, вона практично не повторюється... Коли я даю їй гроші за проїзд, то отримую таке задоволення, ніби підтримую якогось невизнаного генія з глибокого андеґраунду...
А сьогодні познайомився з іншою контролеркою, її фішка - ерудованість й інформативність. На під’їзді до чергової зупинки вона видає шось типу:
„областная больница, институт педиатрии, акушерства и гинекологии, госпиталь МВД, Променада центр, посольство Ливийской республики…”
Її регулярні меседжі трохи задовбують, якщо чесно, але коли бачу як Людина старається за ті „сльози”, що їй платять, імпровізує й не чекає хабаря - виникає бажання бєзвозмєздно шото полєзноє здєлать... Не всі реагують так як я і коли на черговій зупинці вона видає:
остановка „Лукьяновка” -
метро,
“Сильпо”,
СИЗО
Водій тролейбуса не витримує:
„ну сколько ж можно - одно и тоже целый день тарахтеть”...
Це, певно, від заздрості, що вся увага юзерів тролейбуса йде контролерці. Він же теж з усієї сили там тисне педалі і крутить кермом, але хрєн хтось це помітить...