Сповідь українця Тарасу
Вчера с коллегами в полдень вышли на Европейскую площадь в Днепре - поддержать Евромайдан. Среди тех, кто был на площади нашелся один, который почему-то выбрал меня. Представился. Поэт. Гражданин. Разговорились. Как результат беседы, мужчина передал мне в руки 4 листа исписанные аккуратным почерком. В них стихотворение и недлинный текст-обращение. Привожу ниже его обращение, которое тянет на отельный пост о нынешних событиях в стране и далее отрывок из поэмы, написанной этим человеком и над которой он уже работает два года. Человек этот пожилой. Буду признателен за ваши отзывы. Предполагаю, что другого способа получить от вас фидбек у него и не будет.
Как сказал сам поэт: "Мав би надію внести скромний вклад у загальну справу побудови суспільства справжнього народовладдя."
Влада з деякою предосторогою ставиться до пам'яті бунтівного поета, пам'ятаючи події недалекого минулого часів Кучми.
Їм би зробити з Тараса ікону, заквітчати її квітами, повісити под тією колоною, де українка тримає над головою калинове гілля. І нехай щирі українці моляться, б'ють поклони, волають крізь сльози про свої негаразди, а влада буде своє робить.
Вшанування нинішнього ювілею Кобзаря має відбутися як справжнє народне свято.
Нинішня влада не має морального права лицемірити перед пам'яттю поета.
Владу потрібно відсторонити, не дати можливості навіть наблизитись до вшанування біля пам'ятників поету.
Лише справжні патріоти-українці, народ заслуговує на це право.
Покажемо світу, що ми є народ, а не бидло, яким влада може маніпулювати на свій розсуд.
Нинішній Майдан показав, що козацькому роду нема переводу, справжня влада належить народу.
Майдан вистоїть, перемога буде за нами.
Мав би нагоду запропонувати Майдану відкрити Чорну Книгу катів і зрадників українського народу, куди занести їх призвіща, а також вирок народного суду по кожному з них.
Щоб цих поліцаїв-зрадників знали прийдешні покоління.
Я пам'ятаю, як старі люди казали, що в війну свої поліцаї, щоб вислужитись, знущались над людьми гірше німців.
Навіть німці за це їх зневажали.
Саме такими поліцаями заплямував кров'ю невинних нинішній цепний пес влади - злополучний Беркут.
Катів народу - до всенароднього суду.
Щиро ваш, пенсіонер Тарас Голота, 74 роки, Дніпропетровськ
А вот и само стихотворение:
Ще не вмерла Україна
та, бідна, канає під ігом злодійським
Сповідь Тарасу
Встань, Тарасе, подивися
До чого ми дожилися.
Немов би цвинтар те село,
А пам'ятаєш, як було?
Веселі села позникали,
Садки вишневі повсихали,
Все бур'яном позаростало.
Злодії, кляті, глитаї,
І владу й Землю захопили
Нас в Украдіну поселили,
Старались хазяї добряче,
Заводи стали враз "лежачі",
Верстати й кабелі зняли,
В металобрухт те все здали,
Людей лишили без роботи,
Хай виживають, їх турботи.
Щоб нам підкинули "зелениі"
То ж маєм бути ми злиденні,
Голодні, сірі, щей дурні.
Так мовив перший наш пророк,
Всезнайка, горе-поводир -
Кравчук, екс-командир.
Янукович тепер править,
Своїх людей всюди ставить.
- Україна ж для людей!
Для чиїх? Для донецьких.
Для своїх.
Більшість в раді прикупив,
Собі влади прихопив,
Олігархам вірно служить,
З криміналом водить дружбу,
Заправляє в Межигір'ї,
Як на власному подвір'ї.
Крим, Форос та Синьогора
Розкошує на просторах.
Все для себе, що найкраще
Тож недаром звуть "смотрящим".
"Кучма-два" тепер в нас цар:
І суддя, і государ.
Хто ж посміє проти стати
Того за шкірку та й за грати.
Закон для нього звичне дишло,
Куди поверне - туди й вишло.
Так "кожного чує", про кожного дбає,
Що кожний за ціни його сповідає.
Трудний настав для всіх нас час,
Базар прийшов тепер до нас.
Торгують всі зранку й до ночі,
Нікому вірити не хочуть.
Кожний, як знає виживає
І владу й долю проклинає.
І мовив на те з гнівом та сумом Тарас Григорович:
Доборолась Україна до самого краю,
Гірше ляха свої діти її розпинають.
Люди добрі, рабські душі,
Що ж ви наробили?
Своє життя, свою долю так занепастили,
Що мали - не шанували,
Прозівали, пропили
Кровопивців розвели.
Тепер "маєте, те що маєте",
Свою долю проклинаєте.
Схаменіться люди добрі,
Лихо стало з вами.
Віддали злодіям владу
- Будете рабами.
Проснись люде обдурений,
Вибір за тобою.
Знов залишив владу кланам
З Януковичем - "Кучмою"?
Що посіяли - пожинайте,
Гноблені і гнані,
Славних прадідів
правнуки погані.
Борітеся - поборите,
Бог вам допоможе.
Та знайте: на Бога надійтесь,
Правду захищайте!
За зневагу і зраду свого народу
Януковича - паскуду
До всенароднього суду!
Катюзі - по заслузі!
Злодійську владу - геть!
Козацькому роду нема переводу.
Слава Україні!
Как по мне, то это прекрасно, что даже те, кто в силу возраста или материального положения лишены такой простой вещи, как возможность публично обратиться к массе людей через блог, социальные сети, ищут эту возможность. Пусть у меня немного читателей, и часть из них совсем не читает по-украински, но мне приятно предоставить слово пожилому человеку, а главное - единомышленнику.
Пожалуйста, напишите ему в комментариях.
Оригиналы:
Как сказал сам поэт: "Мав би надію внести скромний вклад у загальну справу побудови суспільства справжнього народовладдя."
Влада з деякою предосторогою ставиться до пам'яті бунтівного поета, пам'ятаючи події недалекого минулого часів Кучми.
Їм би зробити з Тараса ікону, заквітчати її квітами, повісити под тією колоною, де українка тримає над головою калинове гілля. І нехай щирі українці моляться, б'ють поклони, волають крізь сльози про свої негаразди, а влада буде своє робить.
Вшанування нинішнього ювілею Кобзаря має відбутися як справжнє народне свято.
Нинішня влада не має морального права лицемірити перед пам'яттю поета.
Владу потрібно відсторонити, не дати можливості навіть наблизитись до вшанування біля пам'ятників поету.
Лише справжні патріоти-українці, народ заслуговує на це право.
Покажемо світу, що ми є народ, а не бидло, яким влада може маніпулювати на свій розсуд.
Нинішній Майдан показав, що козацькому роду нема переводу, справжня влада належить народу.
Майдан вистоїть, перемога буде за нами.
Мав би нагоду запропонувати Майдану відкрити Чорну Книгу катів і зрадників українського народу, куди занести їх призвіща, а також вирок народного суду по кожному з них.
Щоб цих поліцаїв-зрадників знали прийдешні покоління.
Я пам'ятаю, як старі люди казали, що в війну свої поліцаї, щоб вислужитись, знущались над людьми гірше німців.
Навіть німці за це їх зневажали.
Саме такими поліцаями заплямував кров'ю невинних нинішній цепний пес влади - злополучний Беркут.
Катів народу - до всенароднього суду.
Щиро ваш, пенсіонер Тарас Голота, 74 роки, Дніпропетровськ
А вот и само стихотворение:
Ще не вмерла Україна
та, бідна, канає під ігом злодійським
Сповідь Тарасу
Встань, Тарасе, подивися
До чого ми дожилися.
Немов би цвинтар те село,
А пам'ятаєш, як було?
Веселі села позникали,
Садки вишневі повсихали,
Все бур'яном позаростало.
Злодії, кляті, глитаї,
І владу й Землю захопили
Нас в Украдіну поселили,
Старались хазяї добряче,
Заводи стали враз "лежачі",
Верстати й кабелі зняли,
В металобрухт те все здали,
Людей лишили без роботи,
Хай виживають, їх турботи.
Щоб нам підкинули "зелениі"
То ж маєм бути ми злиденні,
Голодні, сірі, щей дурні.
Так мовив перший наш пророк,
Всезнайка, горе-поводир -
Кравчук, екс-командир.
Янукович тепер править,
Своїх людей всюди ставить.
- Україна ж для людей!
Для чиїх? Для донецьких.
Для своїх.
Більшість в раді прикупив,
Собі влади прихопив,
Олігархам вірно служить,
З криміналом водить дружбу,
Заправляє в Межигір'ї,
Як на власному подвір'ї.
Крим, Форос та Синьогора
Розкошує на просторах.
Все для себе, що найкраще
Тож недаром звуть "смотрящим".
"Кучма-два" тепер в нас цар:
І суддя, і государ.
Хто ж посміє проти стати
Того за шкірку та й за грати.
Закон для нього звичне дишло,
Куди поверне - туди й вишло.
Так "кожного чує", про кожного дбає,
Що кожний за ціни його сповідає.
Трудний настав для всіх нас час,
Базар прийшов тепер до нас.
Торгують всі зранку й до ночі,
Нікому вірити не хочуть.
Кожний, як знає виживає
І владу й долю проклинає.
І мовив на те з гнівом та сумом Тарас Григорович:
Доборолась Україна до самого краю,
Гірше ляха свої діти її розпинають.
Люди добрі, рабські душі,
Що ж ви наробили?
Своє життя, свою долю так занепастили,
Що мали - не шанували,
Прозівали, пропили
Кровопивців розвели.
Тепер "маєте, те що маєте",
Свою долю проклинаєте.
Схаменіться люди добрі,
Лихо стало з вами.
Віддали злодіям владу
- Будете рабами.
Проснись люде обдурений,
Вибір за тобою.
Знов залишив владу кланам
З Януковичем - "Кучмою"?
Що посіяли - пожинайте,
Гноблені і гнані,
Славних прадідів
правнуки погані.
Борітеся - поборите,
Бог вам допоможе.
Та знайте: на Бога надійтесь,
Правду захищайте!
За зневагу і зраду свого народу
Януковича - паскуду
До всенароднього суду!
Катюзі - по заслузі!
Злодійську владу - геть!
Козацькому роду нема переводу.
Слава Україні!
Как по мне, то это прекрасно, что даже те, кто в силу возраста или материального положения лишены такой простой вещи, как возможность публично обратиться к массе людей через блог, социальные сети, ищут эту возможность. Пусть у меня немного читателей, и часть из них совсем не читает по-украински, но мне приятно предоставить слово пожилому человеку, а главное - единомышленнику.
Пожалуйста, напишите ему в комментариях.
Оригиналы:
