Коли назва не відповідає змісту, або Так з'являються тролі!
У рубриці "Проблема" газети "Новий день" (від 8.12.11, №50) я ознайомилася із публікацією "Ребёнок-гот: принять, понять и окружить заботой". Була здивована її змістом, оскільки про розуміння не йшлося.
"Освітлення" теми поділили на три блоки: інтерв'ю з психологом Ольгою Лангвель (запитувала Тетяна Подгорецька), опитування "Що ви думаєте про неформалів" (запитував Нестор Дим) та коментар настоятеля Свято-Успенського кафедрального собору архімандрита Олексія (Федорова) із промовистим заголовком "Подростки: самое трудное - просто любить".
От не можу я мовчати, коли інші не договорюють! По-перше, далеко не кожен читач газети обізнаний в темі готичної субкультури - тож не завадило б додати до публікації довідку зі словника або, принаймні, вказати прихильникам "Нового дня" на джерела, з яких можна почерпнути інформацію про згадуване явище готизму.
По-друге, коментар психолога можна назвати толерантним. Проте, заголовок до нього - "Ребёнок-гот: принять, понять и окружить заботой" - наштовхує на думку, що можна було б поцікавитись і у самих готів про мотиви їх поведінки. Як можна зрозуміти людину, якщо не хочеш її слухати? Саме це є однією з причин й наслідком того, що підліток стає готом. Саме той факт, що оточення намагається бути сліпим до особистості, змушує її обирати контрастні чорно-білі барви.
По-третє. Звісно, церква не може схвалювати явище готизму - це зрозуміло. Про любов та милосердя також не може не говорити представник церкви. Але, на противагу філантропічній позиції Християнства, нотки осуду все ж звучать у натяці на лицемірство: "Это подростковая блажь, некая дань культивируемой субкультуре".
Четверте (найголовніше): редакція газети вибрала для публікації лише осудливі та зневажливі коментарі херсонців - 90-річного дідуся, бібліотекаря та двох молодиків (бізнесмена і студента). У грудні ми відзначатимемо День толерантності, і на тлі цього свята ще більш увиразнюється цинізм процитованих газетою висловів: "не відрізниш таку людину від мавпи", "словом, потвора якась", захоплення неформальним способом життя - своєрідна хвороба", "сподіваюся, цивілізація від неї вилікується", "більшістю нормальних людей це сприймається негативно, "я б порадила остерігатися та уникати з ними зустрічей", "з цими людьми важко знайти спільні теми для розмови", "для мене це ненормально" та інші. Загальний висновок, котрий я зробила після прочитання публікації в рубриці "Проблема" такий: це в чистому вигляді сугестивне прищеплення думки про те, що гот - людина розумово та духовно обмежена, психічно хвора.
Я вважаю однобокий виклад матеріалу недостойним уваги читача. Не дуже близько, але все ж мені випадала нагода в житті спілкуватися з готами - і враження від цього спілкування діаметрально протилежні до тих, які справляє газетна публікація. Наприклад, зі студентських років згадую двох дівчат-готів з паралельної групи, з якими мені довелось разом складати залік. Я була глибоко вражена рівнем їх знань зарубіжної літератури, культурології, історії, іноземної мови. А разом зі мною були вражені й "студенти-червонодипломники" - їм доводилося консультуватися за фахом з дівчатами-готами, яким викладачі чомусь (?) ставили значно нижчі оцінки. Чи це не яскравий приклад викривленого контрасту? Може, не варто так упереджено ставитися до людей, які чимось вирізняються з натовпу? Цінуймо особистість! Не можуть усі ходити строєм в однаковому вбранні і співати пісні.. Люди - різні! Та й чи потрібна комусь така "бездумна сірість"???
Ось так виглядає затролена мною газетна сторінка.
На сайті "Нового дня" є, на жаль, (чи на щастя) лише найбільш толерантна її частина - коментар психолога.
Ось посилання на неї:
http://www.newday.kherson.ua/component/content/article/4-obwestvo/552-2011-12-09-07-21-39.html
"Освітлення" теми поділили на три блоки: інтерв'ю з психологом Ольгою Лангвель (запитувала Тетяна Подгорецька), опитування "Що ви думаєте про неформалів" (запитував Нестор Дим) та коментар настоятеля Свято-Успенського кафедрального собору архімандрита Олексія (Федорова) із промовистим заголовком "Подростки: самое трудное - просто любить".
От не можу я мовчати, коли інші не договорюють! По-перше, далеко не кожен читач газети обізнаний в темі готичної субкультури - тож не завадило б додати до публікації довідку зі словника або, принаймні, вказати прихильникам "Нового дня" на джерела, з яких можна почерпнути інформацію про згадуване явище готизму.
По-друге, коментар психолога можна назвати толерантним. Проте, заголовок до нього - "Ребёнок-гот: принять, понять и окружить заботой" - наштовхує на думку, що можна було б поцікавитись і у самих готів про мотиви їх поведінки. Як можна зрозуміти людину, якщо не хочеш її слухати? Саме це є однією з причин й наслідком того, що підліток стає готом. Саме той факт, що оточення намагається бути сліпим до особистості, змушує її обирати контрастні чорно-білі барви.
По-третє. Звісно, церква не може схвалювати явище готизму - це зрозуміло. Про любов та милосердя також не може не говорити представник церкви. Але, на противагу філантропічній позиції Християнства, нотки осуду все ж звучать у натяці на лицемірство: "Это подростковая блажь, некая дань культивируемой субкультуре".
Четверте (найголовніше): редакція газети вибрала для публікації лише осудливі та зневажливі коментарі херсонців - 90-річного дідуся, бібліотекаря та двох молодиків (бізнесмена і студента). У грудні ми відзначатимемо День толерантності, і на тлі цього свята ще більш увиразнюється цинізм процитованих газетою висловів: "не відрізниш таку людину від мавпи", "словом, потвора якась", захоплення неформальним способом життя - своєрідна хвороба", "сподіваюся, цивілізація від неї вилікується", "більшістю нормальних людей це сприймається негативно, "я б порадила остерігатися та уникати з ними зустрічей", "з цими людьми важко знайти спільні теми для розмови", "для мене це ненормально" та інші. Загальний висновок, котрий я зробила після прочитання публікації в рубриці "Проблема" такий: це в чистому вигляді сугестивне прищеплення думки про те, що гот - людина розумово та духовно обмежена, психічно хвора.
Я вважаю однобокий виклад матеріалу недостойним уваги читача. Не дуже близько, але все ж мені випадала нагода в житті спілкуватися з готами - і враження від цього спілкування діаметрально протилежні до тих, які справляє газетна публікація. Наприклад, зі студентських років згадую двох дівчат-готів з паралельної групи, з якими мені довелось разом складати залік. Я була глибоко вражена рівнем їх знань зарубіжної літератури, культурології, історії, іноземної мови. А разом зі мною були вражені й "студенти-червонодипломники" - їм доводилося консультуватися за фахом з дівчатами-готами, яким викладачі чомусь (?) ставили значно нижчі оцінки. Чи це не яскравий приклад викривленого контрасту? Може, не варто так упереджено ставитися до людей, які чимось вирізняються з натовпу? Цінуймо особистість! Не можуть усі ходити строєм в однаковому вбранні і співати пісні.. Люди - різні! Та й чи потрібна комусь така "бездумна сірість"???
Ось так виглядає затролена мною газетна сторінка.
На сайті "Нового дня" є, на жаль, (чи на щастя) лише найбільш толерантна її частина - коментар психолога.
Ось посилання на неї:
http://www.newday.kherson.ua/component/content/article/4-obwestvo/552-2011-12-09-07-21-39.html