Тіло прокинулось, а мозок ніяк не увімкнеться.
Почуваюсь зомбі, бо вся сімптоматіка наліцо:
- погана координація рухів,
- мовний апарат здатний лише на незрозуміле бубоніння,
- хочу жерти.

Ще й в офісі скінчилась кава. Це вже воопше - удар ніжепояса.

Мій двомісячний запас чистих, попарно зібраних, шкарпеток закінчився!
Сьогодні вранці витяг з шафи останню пару.

Нє, правда, є ше одна в "жентельмєнском наборі", но то н/з.

я ото тіки шо чуть не почав заїаться, так зялкався.

Чую шось за вухом лазить, я махнув рукою, а те шось мене за вухо як потягне! Ну думаю - всьо, бо це хрущ чи ше більш опасна тварь. Махнув ше раз - всеодно дягне, але при дітальном рассмотрєнії то виявився мій кульчик.

Канєшно ж, всьо обійшлось харашо, але непоправімий врєд моїй псіхіці нанесено.