Музейна справа у Долині
Вчора 25 вересня у Долині відбулась Святочна академія з нагоди 10-річчя Долинського краєзнавчого музею "Бойківщина" Тетяни і Омеляна Антоновичів. Захід проводився безпосередньо у музеї.
Даний матеріал хочу розділити на дві частини. У першій розповім про те, що на цьому заході відбувалось і про що говорили, а у другій частині хотів би висловити свою думку та бачення перспектив нашого, а, можливо, і не тільки нашого, музею.
Отже, Святочна академія була розділена на кілька блоків. Перший із них розпочався благословенням священика, далі мали слово міський голова Долини Володимир Гаразд, директор музею Тетяна Сенів, представник державної адміністрації та районної ради. Ну, загалом, все, як завжди у кращих традиціях. Далі у цьому блоці обговорювалась історія музею під гаслом "Як все це починалось…". Не хочу тут вдаватись до деталей, бо нічого над цікавого не прозвучало.
Наступний блок - Сучасність. "Десятирічна діяльність "Бойківщини" у колажі". Тут вже відбулась дискусія, адже почались підніматись проблеми музею. Звісно, якщо є якісь проблеми - це означає, що організм живий і просто потребує допомоги. Найбільшим негараздом для музею, звісно, що є його фінансування. Я особисто доступу до бюджету не маю, але видно, що він не є таким, яким би його хотіли бачити керівники закладу. Звісно, добре, що ці кошти і так виділяються, і наш музей є точно одним із кращих області, зо що велика подяка всіх, хто для цього робить все можливе, а інколи і не можливе. Також занепокоєння у присутніх викликала мала кількість людей, а особливо робився акцент на вчителів історії із району та міста, які готові працювати для музею на громадських засадах і писати матеріали з історії нашого краю. Цю тему підняли члени Клубу краєзнавців. Особисто я вважаю, що це справа кожного і тягнути когось силою у якусь організацію чи рух, і заставляти щось писати є не правильним. І якщо ці люди відмовились над цим працювати, то їх потрібно зрозуміти, а не обговорювати позаочі, не даючи їм можливості реагувати інколи навіть на образи! Це мені дуже не сподобалось.
Далі розмовляли про більш позитивні речі, як то клуб фотографів "Промінь" при музеї, проведені майстер класи, Ніч у музеї ітд. Справді, було багато чого проблемо і ще багато чого можна зробити.
Після перерви слово надали гостям із інших місті - Стрия, Львова, Ів.-Франківська, Калуша та Болехова. Ці люди намагались поділитись своїм досвідом у музейній справі, як зробити роботу ефективнішою, а музей привабливішим для відвідувачів. Особливо сподобалась думка Коретчука Ярослава, який є директором Івано-Франківського обласного музею визвольної боротьби ім. Степана Бандери. Він правильно наголосив, що людям зараз музеї не цікаві у такому форматі, якими ми їх звикли бачити із 90-х чи 2000-х років. Сучасні методи пошуку і доступу до інформації зробили музеї просто зайвими, і щоб привернути населення до них, потрібно їм модернізувати та йти крок у крок із розвитком навколо нас. Людям більше цікаві інтерактивні експонати, предмети побуту ітд., до яких вони можуть доторкнутись чи самостійно щось у музеї виготовити. Пан Ярослав навів приклад виготовлення листівок у їхньому музеї.
Після цього відбулась вечеря і завершення заходу, який затягнувся аж до 8 години вечора.
А тепер хочу висловити своє бачення всього того, що відбувається, і що можна змінити.
Для початку потрібно зрозуміти для чого будь-якому місту музей. Мабуть, всі погодяться, що у першу чергу - це візитна картка міста і можливість ознайомити гостей із інших регіонів із свою культурою та історією. Отже цільова аудиторія - це туристи. І це означає, що у нашому музеї не буде відвідувачів, якщо Долина не стане привабливим туристичним містом, куди люди будуть хотіти приїхати. А це вже робота міської ради та нас усіх загалом. Адже ми повинні створювати такі умови, щоб туристи до нас хотіли їхати, переказували своїм знайомим та рекомендували відвідати наше Прикарпаття. У цьому плані потрібний правильний піар міста, його історії, пам'яток ітд. Звісно, у нас немає Лувру чи Карлового мосту, але у нас є гори, історія видобування солі чи бойківські традиції. На це і потрібно робити ставку. Володимир Гаразд у планах на найближче майбутнє зазначив, що Долина буде рухатись у цьому напрямку. Якщо у нас таки створять музей солі, Бойківську садибу та, можливо, якісь рекреаційно-оздоровчі соляні центри, то я впевнений, що люди до нас потягнуться і не лише з України. У будь-якому випадку таку ініціативу підтримую і всіма можливими силами із задоволенням би брав участь у розвитку рідного міста.
Якщо ж музей повинен заробляти гроші в інший спосіб, і спрямовувати свою діяльність на роботу із місцевим населенням, то основною "аудиторією" мають бути школярі. Будьмо відверті - молодь та старші люди, побувавши один раз у музеї більше туди не прийдуть, і з цим потрібно змиритись. Єдиний шанс привернути їх увагу - це такі заходи, як "Ніч у музеї", де для них організовуються розваги, які відповідають сучасним вимогам - це квести, вечірки ітд. Звісно, що зловживати цим не варто, адже таким чином музей можна перетворити у розважальний центр. Так, це можливість притягнути людей, але вони прийдуть не дивитись на предмети побуду 19 століття, а погуляти і відірватись, а якщо б наливали алкоголь, то взагалі б зібрали масу людей… На жаль, така реальність.
Тому потрібно більше працювати зі школами, щоб раз у рік кожен клас відвідував музей. Бажано це робити, коли відбувається якась виставка, щоб дітям не було нудно щороку дивитись на одне і те ж саме. От якраз зараз відбувається виставка фотографій пана Івана Ярича. В Долині та районі навчається кілька тисяч дітей і якщо навіть половина з них відвідає щороку музей, то це буде великий успіх. Можливо, не такий у фінансовому значенні, як моральному та виховному. Ми повинні виховувати у наших дітях любов до свого дому, вулиці міста, краю і зрештою країни, адже без цього вони ніколи не стануть повноцінними членами суспільства, і не зможуть допомогти у його розвитку. Не можливо бути патріотом чи націоналістом України, не будучи патріотом рідного міста!
Звісно, що дітей потрібно у музеї чимось зацікавити. Для цього потрібно створювати, як вище зазначалось, експонати, які безпосередньо діти чи інші відвідувачі можна відчути, доторкнутись до них. Це виготовлення тих же листівок, монет чи якихось інших предметів та матеріалів. Було б не погано модернізувати музей у цифровому напрямі, тобто обладнати кімнати інформаційними сенсорними моніторами, на яких можна дізнатись про дану кімнату, експонат ітд. На таке обладнання можна встановити додатки, які б розважали людей та робили їхнє перебування у музеї цікавішим та веселішим.
Якщо є проблема у створенні аудіо екскурсій на інших мовах для туристів, то є можливість біля експонатів розташувати звичайні QR-коди, і власники смартфонів, сфотографувавши його, будуть "відправлені" на статтю у Вікіпедії, де б розповідалось про цей експонат. Далі б це могло перерости у оригінальний додаток для телефонів, де було б усе ще зручніше.
Надіюсь, що у майбутньому музей лише розвиватиметься, і ідеї, які подаються, будуть реалізовані. Хочу подякувати всім працівникам "Бойківщини", які роблять стільки роботи для нашого міста. Ви молодці!
Михайло Федай