Віяла. В’язала. Відбирала подих. Валила з ніг. Вабила візерунками волі. Вар’ювала. Втішала. Вікна воліли вистрибнути вниз, де колії. Де поля. Де ріки. Де рідна земля. Де навіть трунки видаються найбільшою ласкою. Веселила. Втомлювала знесилене від вичікування серце. Ворушила пальцями ваблячи до себе. З клятого потяга. Назовні. Вгору. Вибивши вікна
(
Read more... )
Comments 1
Reply
Leave a comment