беги по небу

Oct 08, 2010 17:49

Живу по принципу "увидеть Париж и умереть" и не жалею об этом. Все случилось, теперь лежу, словно на дне колодца, ноги перебинтованы, двигаться тяжело. Откуда-то сверху доносятся голоса, неразборчиво, каменные стены превращают все в однотонный гул. Хорошо, что среди этого бреда горячки во мне все еще остаются какие-то крохи рационализма, как символ ( Read more... )

жизня, оцепенение, фотки

Leave a comment

Comments 5

amritasilveria October 8 2010, 17:23:14 UTC
+ 1

Reply


mi_otro_sol October 8 2010, 23:06:25 UTC
я думаю, ти щасливий..)))
хочеться так думати - свобора це післясмак...
як би там не було.

Reply

dokyyaye October 9 2010, 10:15:41 UTC
А я дійсно щасливий, неуявно і без перебільшень. Свобода - це усвідомлення. Всі бажання збуваються, навіть найнеможливіші, навіть ті, про які ми боїмося собі зізнатися. Колись давно хтось сказав по телевізору, що всесвіт бажає того самого, що і ти.

Reply


umbra_poet October 9 2010, 08:52:44 UTC
Держись. Держись - иди вперёд, назад не бросив взгляд,
Твердя себе, что боль пройдёт, сто тысяч раз подряд. (с) моё новое стихо.

Я_в_Вас_верю

Reply

dokyyaye October 9 2010, 15:25:07 UTC
Спасибо

Reply


Leave a comment

Up