Три слова. Звичайних три слова
А у дельфина взрезано брюхо винтом!
Выстрела в спину не ожидает никто.
На батарее нету снарядов уже.
Надо быстрее на вираже!
Парус! Порвали, парус! Каюсь! Каюсь! Каюсь!
Даже в дозоре можешь не встретить врага.
Это не горе - если болит нога.
Петли дверные многим скрипят, многим поют :
Кто вы такие? Вас здесь не ждут!
Парус! Порвали, парус! Каюсь! Каюсь! Каюсь!
Нещодавно ми мали можливість поспілкуватись, поспостерігати за діями одного з функціонерів СУПу. З боку президіума спільноти вже було підведення ітогів. Думаю можна, хоч із запізненням, так би мовити, ще із залу висловитись.
Скажу відразу модерація «тамошньої» в мене викликала щире несприйняття. Щож не так? Якщо узагальнити незадоволення викликали такі слова:
- «В lj_еdіtors посты только на русском? - Да. потому что русский язык знают все. Наиболее интересные записи мы переводим. Для этого создано сообщество иноблогов inoblogs.livejournal.com» разом з «Увидел/написал интересный пост - взял и перевел в сообщество. Это задача самих блогеров, а не редакторов»
- «Сегодня я хозяйничаю в украинском сообществе Модерирую посты по своему усмотрению»
- «Я не магла успрымаці гэта сур'езна, у мяне было пытанне: што гэта за вар'яцтва?»
- «Никаких положительных чувств к бандеровцам, разумеется, я не испытываю» Мовчу :)
- Почнемо з «inoblogs». Тобто популяризація через кацапизацію. І, як підкреслюється, це - єдиний можливий шлях підняття рейтингу українського блогу та й взагалі розвитку ЖЖ. Між іншим спитаю: А ніхто не помічав явного сепаратизму української блогофери? А нам замість створення «українського сервісу» (як колись омериканці зробили кириличний) пропонують «інтеграцію». Щось мені цей Іноблог дуже нагадує незграбний поступ «Рускаго міра».
- «Хто тут главний? ... Ти?... Не знаєш?... Відповідь неправильна - я тут главний». Що значить: «Це справді так: зміст стрічки визначається виключно інтересами і смаками чергового? - Да. Новый человек - новый взгляд на вещи», "Сегодня я здесь хозяйничаю. Пусть предлагают посты в другие дни», «Да, я субъективна в выборе постов. Сегодня имею на то полное право!»? Яке право? Хто його надавав? Якщо формалізувати - у спільноті УА діє традиційне (звичаєве) право. Нема в наших традиціях такого свавілля у модератора. Пости публікуються незалежно від смаків модератора (ну майже), а при якихось сумнівах модератор звертається з питанням до спільноти (іноді). Згадаймо 9 травня, наприклад.
- Ввічливе хамство. Якщо подивитись «дискусії» з каліфом-на-день, то відповіді «Все это - Ваше право», «Ваше право так думать », «Это Ваше мнение. И я его уважаю» звучать як «Говорітє, говорітє - ви мнє нє мєшаєтє». Начебто нічого страшного - доволі прийнятний спосіб більш-менш коректно припинити неприємну розмову. Але згодом дівчина не знайшла нічого кращого в українській спільноті на українську мову відповідати білоруською (наприклад « Так, непасрэдна да сюжэта, які не ведала як разумець - некае шаленства чалавек нясе, а я не разумею - ён гэта на сур'ёзе?»). Тобто мовою майже незрозумілою для спільноти. Це при тому, що дівчинка клялася на крові: « Комментарии я буду оставлять на тех языках, на которых ко мне обратились: белорусский, русский, английский, польский». Так як, це поведінка вихованої людини?
- Власне невігластво, як аргумент для відмови. Тобто «Я в цих математиках не тямлю. Так що нема чого умнічать тут, пишить про котиків». Майже як наслідок такого підходу - абсолютна аполітичність. Знову таки - Пишіть про котиків.
Так який висновок? Як я розумію - в кожного свій. Особисто в мене як мінімум виникли сумніви про доцільність «вкладати гроші» в ЖЖ (тобто оформлювати платний аккаунт)
P.S.
А ще дані СУПу будуть використані для «розгрому націоналістичного підпілля» в новоприєднаній Малоросії. Ага. :)