покатушки з вином на Боржавській вузькоколійці,
або як dobre_poixaly свято "Божоле" організовували
В силу певних причин, про які не пишуть (конфлікт між мерією Ужгорода та виноробами де факто має означати "гонітє сюда бабло"), свято молодого вина в Ужгороді цього року проходило в дуже стиснутому та спрощеному форматі. Прочитавши, що дегустація молодих вин буде проходити лише в дегустаційному підвалі "Шардоне", на що реально вистачить години часу, ми вирішили організувати зовсім інших маршрут, ніж був минулого року. Реально в Ужгороді ми були лише в суботу ввечері, а решту часу вирішили присвятити:
- катанню на Боржавській вузькоколійній залізниці
- екскурсії у Виноградів та замок Канків
- екскурсії (з дегустацією) у найбільше виносховище Закарпаття, в Королево
- оновленому комплексу з термальними водами в Косино
- екскурсії в Берегово та факельній ході в замку Сент Міклош
Фотозвіт вийшов дуже об'ємним, тому поділю його на частини. Отже, поїхали:
катання у "телячому вагоні" з дегустацією вина й паленки
У суботу вранці ми зустрілись з групою на вокзалі в Мукачево, пересіли в автобус і вирушили в напрямку села Сільце (гарна назва, правда) де нас чекав головний рятівник вузькоколійки, громадський активіст і засновник групи "Друзі Боржавської вузькоколійки" Денис Добра. Отримавши стислу інформацію про станцію, зустрічаємо наш поїзд.
Покидаємо Сільце, і рухаємось у сторону вузлової станції Хмільник. Автобус тим часом вирушає до Виноградова.
Попереду село Кам'янське.
До наших послуг були два пасажирські вагони та один багажний. Для чого нам багажний вагон? Розповім трохи згодом, але коли мені тричі телефонували з таким запитанням із вагонного депо Королево, то правду я їм сказати так і не зміг.
У пасажирських вагонах одразу ж розпочалась фотосесія та дегустація місцевих вин, спеціально припасених Денисом для нашої групи.
Туристам дозволяється їздити на підніжках поїзда - це козирні місця для фотозйомки.
Найкращі фотографії виходять на поворотах, на щастя, на маршруті їх дуже багато. Тому й поїзд рухається повільно, 20-30 км за годину.
Станція Хмільник. Виходимо з вагонів на екскурсію, поїзд хоч і рейсовий, але для нас робить зупинку на 15 хвилин.
Небувалий ажіотаж викликає розповідь про жезлову систему управління рухом потягів.
На станції можна побачити вантажні вагони й платформи, а також старі пасажирські вагони польського виробництва.
Реально жорсткий вагон.
Лунає команда "по вагонах!"
А тепер я розповім, для чого нам знадобився "телячий вагон".
По перше, тут чудове місце для звичайної фотосесії:
і фотосесії в стилі "зніми мене"
і навіть тематичної фотосесії:
Але найголовніше: це вагон-ресторан!!!
Гарячі домашні голубці зі сметаною стали справжньою "фішкою подорожі".
Фотографія на згадку.
Станція Виноградів. Пересідаємо в автобус і мандруємо далі.
продовження мандрівки - у наступному репортажі
В силу певних причин, про які не пишуть (конфлікт між мерією Ужгорода та виноробами де факто має означати "гонітє сюда бабло"), свято молодого вина в Ужгороді цього року проходило в дуже стиснутому та спрощеному форматі. Прочитавши, що дегустація молодих вин буде проходити лише в дегустаційному підвалі "Шардоне", на що реально вистачить години часу, ми вирішили організувати зовсім інших маршрут, ніж був минулого року. Реально в Ужгороді ми були лише в суботу ввечері, а решту часу вирішили присвятити:
- катанню на Боржавській вузькоколійній залізниці
- екскурсії у Виноградів та замок Канків
- екскурсії (з дегустацією) у найбільше виносховище Закарпаття, в Королево
- оновленому комплексу з термальними водами в Косино
- екскурсії в Берегово та факельній ході в замку Сент Міклош
Фотозвіт вийшов дуже об'ємним, тому поділю його на частини. Отже, поїхали:
катання у "телячому вагоні" з дегустацією вина й паленки
У суботу вранці ми зустрілись з групою на вокзалі в Мукачево, пересіли в автобус і вирушили в напрямку села Сільце (гарна назва, правда) де нас чекав головний рятівник вузькоколійки, громадський активіст і засновник групи "Друзі Боржавської вузькоколійки" Денис Добра. Отримавши стислу інформацію про станцію, зустрічаємо наш поїзд.
Покидаємо Сільце, і рухаємось у сторону вузлової станції Хмільник. Автобус тим часом вирушає до Виноградова.
Попереду село Кам'янське.
До наших послуг були два пасажирські вагони та один багажний. Для чого нам багажний вагон? Розповім трохи згодом, але коли мені тричі телефонували з таким запитанням із вагонного депо Королево, то правду я їм сказати так і не зміг.
У пасажирських вагонах одразу ж розпочалась фотосесія та дегустація місцевих вин, спеціально припасених Денисом для нашої групи.
Туристам дозволяється їздити на підніжках поїзда - це козирні місця для фотозйомки.
Найкращі фотографії виходять на поворотах, на щастя, на маршруті їх дуже багато. Тому й поїзд рухається повільно, 20-30 км за годину.
Станція Хмільник. Виходимо з вагонів на екскурсію, поїзд хоч і рейсовий, але для нас робить зупинку на 15 хвилин.
Небувалий ажіотаж викликає розповідь про жезлову систему управління рухом потягів.
На станції можна побачити вантажні вагони й платформи, а також старі пасажирські вагони польського виробництва.
Реально жорсткий вагон.
Лунає команда "по вагонах!"
А тепер я розповім, для чого нам знадобився "телячий вагон".
По перше, тут чудове місце для звичайної фотосесії:
і фотосесії в стилі "зніми мене"
і навіть тематичної фотосесії:
Але найголовніше: це вагон-ресторан!!!
Гарячі домашні голубці зі сметаною стали справжньою "фішкою подорожі".
Фотографія на згадку.
Станція Виноградів. Пересідаємо в автобус і мандруємо далі.
продовження мандрівки - у наступному репортажі