Передвиборче...
Я бачу, що напередодні виборів серед політично підкованої публіки пішла мода перебирати різні сорти олігархів та рефлексувати на тему, хто з них "патріот", а хто підлий риг.
Приблизно таким же безглуздим ділом займалася публіка 4 роки тому, коли йшли запеклі дискусії на тему хто є меншим злом: Тимошенко, чи Янукович (аферистка, чи бандит). Копирсатися у різних сортах продуктів політичного метаболізму - улюблене заняття вітчизняних політологів та аналітиків (ак професійних, так і аматорів).
Зараз деякі наївні політолухи проводять думку, що одні олігархи (такі, як група "Приват") є хорошими, патріотичними, а тому проекти й мажоритарщики ними фінансовані, є меншим злом, ніж проекти підлого Фірташа-Льовочкіна :)
Насправді, усі олігархи - ні хороші, ні погані (за винятком хіба що кума Путіна, який є абсолютним злом для України): вони - олігархи, і цим усе сказано. Майже всі крупні власники-монополісти, що справляють реальний вплив на українську політику, є зденаціоналізованою квазі-українською елітою, якій невідоме справжнє, глибинне почуття патріотизму, тому що більшість з них - космополіти. По-справжньому вони люблять не країну, громадянами якої вони формально є, а свої бізнес-імперії. Кожен з них може бути однаковою мірою корисним і небезпечним для Держави залежно від обставин. І довіряти їм НІКОМУ не можна. І у ВР їх треба одне-одним урівноважувати, або гнати їх усіх разом у шию і скидати скопом у один сміттєвий бачок.
Зараз у політиці утворився майже той самий Бермудський трикутник, що був окреслений політичними процесами 2005-2010р.р. Є Український Президент з обмеженими повноваженнями, якого Майдан привів на місце Президента України (ну, ви розумієте різницю ;), є дніпропетровська команда, яка дуже натурально косить під патріотів, і є голубі махрові реакціонери (донецькі), що виступають під відверто проросійськими гаслами. Різниця лише в тому, що Порошенку вдалося втримати високі рейтинги своєї партії, донецька команда є відверто слабкою і рахітичною, ну а Беня зі своїми безмежними амбіціями може зіграти таку ж деструктивну роль, яку свого часу зіграла Тимошенко. Тільки Юля була дамою публічною і брала горлянкою та блискучим перфомансом; Беня ж звик діяти за лаштунками, але його вплив від того анітрохи не менший.
Посада губернатора ключової Дніпропетровської області та фактичний контроль за Одеською й Харківською областями в умовах російської інтервенції дає Коломойському колосальні важелі впливу. Залишається тільки взяти під своє крило Донбас і Запоріжжя з Херсонщиною - і Беня може претендувати на роль некоронованого короля Південного Сходу. По суті створюється новий південно-східний анклав, але під контролем не донецької, а дніпропетровської братви. І коли деякі наївні патріоти кричать "дайте Коломойському Донбас - він наведе там порядок" - вони не розуміють, що порядок на Сході має наводити Держава і тамошня громада, а не "добрий олігарх". Вовк - поганий сторож овець.
Додайте сюди персональну армію, створену під шумок захисту Вітчизни, і оціність "красоту ігри". Гвардійцям своїм сірий кардинал української політики дав щедрий посаг і розтикав у різні політпроекти. "Отци-командіри", яким благоволить губернатор Дніпропетровщини, - теж цікаві персони: два російських офіцери, морячок-казачок із Севастополя з мутною біографією та лідер ультранаціоналістичної організації, відомої тісними контактами з російськими нациками. Можливо, ці діячі і справді будуть працювати на благо України, не жаліючи живота свого, але не завадило б мати у ВР і силу, котра у разі потреби штрикнула б їх вилами під сраку ...
"Ну а як же Порошенко?", - спитають прибічники демократії, - "невже його не треба обмежувати та врівноважувати". Треба. І Петя - не ідеальний олігарх, хоча й найменш зденаціоналізований. От тільки обмежувати і врівноважувати його треба не бенями, пінями, льовочками і юльками з пасторами, а політсилами, сформованими передовими суспільними класами. Поки такої сили не видно, але краще її сформувати пізно, ніж ніколи, тим більше, що вік новій раді пророчать не дуже довгий...
Приблизно таким же безглуздим ділом займалася публіка 4 роки тому, коли йшли запеклі дискусії на тему хто є меншим злом: Тимошенко, чи Янукович (аферистка, чи бандит). Копирсатися у різних сортах продуктів політичного метаболізму - улюблене заняття вітчизняних політологів та аналітиків (ак професійних, так і аматорів).
Зараз деякі наївні політолухи проводять думку, що одні олігархи (такі, як група "Приват") є хорошими, патріотичними, а тому проекти й мажоритарщики ними фінансовані, є меншим злом, ніж проекти підлого Фірташа-Льовочкіна :)
Насправді, усі олігархи - ні хороші, ні погані (за винятком хіба що кума Путіна, який є абсолютним злом для України): вони - олігархи, і цим усе сказано. Майже всі крупні власники-монополісти, що справляють реальний вплив на українську політику, є зденаціоналізованою квазі-українською елітою, якій невідоме справжнє, глибинне почуття патріотизму, тому що більшість з них - космополіти. По-справжньому вони люблять не країну, громадянами якої вони формально є, а свої бізнес-імперії. Кожен з них може бути однаковою мірою корисним і небезпечним для Держави залежно від обставин. І довіряти їм НІКОМУ не можна. І у ВР їх треба одне-одним урівноважувати, або гнати їх усіх разом у шию і скидати скопом у один сміттєвий бачок.
Зараз у політиці утворився майже той самий Бермудський трикутник, що був окреслений політичними процесами 2005-2010р.р. Є Український Президент з обмеженими повноваженнями, якого Майдан привів на місце Президента України (ну, ви розумієте різницю ;), є дніпропетровська команда, яка дуже натурально косить під патріотів, і є голубі махрові реакціонери (донецькі), що виступають під відверто проросійськими гаслами. Різниця лише в тому, що Порошенку вдалося втримати високі рейтинги своєї партії, донецька команда є відверто слабкою і рахітичною, ну а Беня зі своїми безмежними амбіціями може зіграти таку ж деструктивну роль, яку свого часу зіграла Тимошенко. Тільки Юля була дамою публічною і брала горлянкою та блискучим перфомансом; Беня ж звик діяти за лаштунками, але його вплив від того анітрохи не менший.
Посада губернатора ключової Дніпропетровської області та фактичний контроль за Одеською й Харківською областями в умовах російської інтервенції дає Коломойському колосальні важелі впливу. Залишається тільки взяти під своє крило Донбас і Запоріжжя з Херсонщиною - і Беня може претендувати на роль некоронованого короля Південного Сходу. По суті створюється новий південно-східний анклав, але під контролем не донецької, а дніпропетровської братви. І коли деякі наївні патріоти кричать "дайте Коломойському Донбас - він наведе там порядок" - вони не розуміють, що порядок на Сході має наводити Держава і тамошня громада, а не "добрий олігарх". Вовк - поганий сторож овець.
Додайте сюди персональну армію, створену під шумок захисту Вітчизни, і оціність "красоту ігри". Гвардійцям своїм сірий кардинал української політики дав щедрий посаг і розтикав у різні політпроекти. "Отци-командіри", яким благоволить губернатор Дніпропетровщини, - теж цікаві персони: два російських офіцери, морячок-казачок із Севастополя з мутною біографією та лідер ультранаціоналістичної організації, відомої тісними контактами з російськими нациками. Можливо, ці діячі і справді будуть працювати на благо України, не жаліючи живота свого, але не завадило б мати у ВР і силу, котра у разі потреби штрикнула б їх вилами під сраку ...
"Ну а як же Порошенко?", - спитають прибічники демократії, - "невже його не треба обмежувати та врівноважувати". Треба. І Петя - не ідеальний олігарх, хоча й найменш зденаціоналізований. От тільки обмежувати і врівноважувати його треба не бенями, пінями, льовочками і юльками з пасторами, а політсилами, сформованими передовими суспільними класами. Поки такої сили не видно, але краще її сформувати пізно, ніж ніколи, тим більше, що вік новій раді пророчать не дуже довгий...