Розвесела паралель, нічого не скажеш. Виходить, через 20 років українські солдати захоплять Москву, але потім змушені будуть відступити, і вже російські солдати доберуться до Києва?
Не зовсім так. Для Франції головними ворогами тоді були Австрія, Прусія і Англія. А свій Наполеон в Україні, так, має зявитися по всім законам жанру. Просто він цілком може бути не таким амбіційним. Але всі країни, які починали своє нове незалежне ставлення мали таких власних наполеонів - в Польщі був Пілсудський, в Чехії - Масарек, в Фінляндії - Манергейм.
Як на мене, Україну некоректно порівнювати з Францією. Наша найближчя аналогія - креольські держави Мексика, Велика Колумбія, Бразилія, безумовно, Аргентина з ї ї бунтівною провінцією "Східна республіка Уруґвай". Щодо Франції, то в неї за плечима як на 1792 рік, було понад 1200 років монархії і стільки ж років власного досвіду державності.
Джміле, ти дивишся на історію Франції очима Дюма. А він як романіст вигадав і створив чимало міфів. У середині 19 століття Франція потребувала вигадки своєї національної ідеї. І Дюма, як романіст, своїми творами її свторив.
Ну які 1200 років власного досвіду державності, про що ти? 100 років були під англійським ігом. Більшість провінцій мали в носі владу короля, мали свої закони, розмовляли своїми мовами, і лише після революції 1792 року французька (тобто паризька) потроху почала поширюватися і на інші терени, як і така сяка централізація.
Якби Дартаньян існував би в реальному житті у своєму 17 столітті, то перше що він би мав зробити виїхавши із своєї Гасконі до Парижу, це не шляпу модну прикупити у галантерейника. А вивчити французьку! Бо Констанція просто не зрозуміла його тарабарського белькотіння.
Це все, безперечно, так. Але початок французької історії - це імперія Каролінгів VIII-IX століть, яка на сході сягала Карпат, включаючи зокрема терени сучасних Німеччини, Австрії, Угорщини, Італії. І надалі влада короля, хоча й була почасту суто номінальною, але була, і кожна провінція, бодай ціла країна незалежна де-факто, де-юре належала французькій короні. Д'Артаньян же ж недаремно прагнув дістатися Парижа, а не, скажемо, Тулузи
( ... )
Правильно все ти пишеш. По твоєму тексту нема питань. Я маю на увазі просто те, що механізм і процеси майже всіх вдалих революцій дуже схожі. А так як Велика Французька революція просто описана і розглянута чи не найкраще, то аналогії найперше виникають саме з неї
( ... )
Comments 14
Reply
Reply
Reply
Reply
Reply
Ніхто не вимагає від 7-річної дитини знати що таке "Камасутра".
Reply
Як на мене, Україну некоректно порівнювати з Францією. Наша найближчя аналогія - креольські держави Мексика, Велика Колумбія, Бразилія, безумовно, Аргентина з ї ї бунтівною провінцією "Східна республіка Уруґвай". Щодо Франції, то в неї за плечима як на 1792 рік, було понад 1200 років монархії і стільки ж років власного досвіду державності.
Reply
Ну які 1200 років власного досвіду державності, про що ти? 100 років були під англійським ігом. Більшість провінцій мали в носі владу короля, мали свої закони, розмовляли своїми мовами, і лише після революції 1792 року французька (тобто паризька) потроху почала поширюватися і на інші терени, як і така сяка централізація.
Якби Дартаньян існував би в реальному житті у своєму 17 столітті, то перше що він би мав зробити виїхавши із своєї Гасконі до Парижу, це не шляпу модну прикупити у галантерейника. А вивчити французьку! Бо Констанція просто не зрозуміла його тарабарського белькотіння.
Reply
Reply
Reply
Reply
Leave a comment