кожен з нас щось може ганджа допоможе...
ЛЕГАЛАЙЗ
пейса пйеса з димовими ефектами
ДІЙОВІ ОСОБИ
жозефіна арнольдівна - анархістка-антіфашистка, прихильниця легалайзу.
мафусаїл якович - наркоторговєц.
ничипор генріхович - нацист, а также фашист.
сйомна київска квартіра. в ній туман. при ближчому розгляді туман виявляєцця димом з характерним запахом. між молекулами диму виднієцця обичний антураж, оставшийся від хазяїв - коври всюди, крім потолка, порцелянові хвігурки ввідє цілующихся лебедів, гігантська люстра, в яку непривичні і надишавшіся диму гості постоянно гупаюцця головою, і таке інше.
з обстановкою рєзко контрастірує ноутбук фірми apple з якого тихо лунає реггі.
за столом накритим клєйонкою сидить жозефіна арнольдівна, молода симпатична блондинка. вона вдягнута в нєбрєжно повязану червону косинку і більш ні в що в красиве плаття цвєта хакі, яке вигодно підкреслює її форми. в руках у неї цигарка.
навпроти сидить мафусаїл якович. це мужичок неопрєдільонного возраста з крючковатим носом і такими же пальцями. на ньом біла рубашка, костюм і лакові туфлі. на носу очки в дорогій оправі.
жозефіна. (повільно випускаючи кросівим носиком дим і ше повільніше виговорюючи слова) гиги. хароший товар. возьму пожалуй грам пітнаццать.
мафусаїл якович витягує ізподполи аптєкарські вєси та гирьки і начинає насипать на одну шальку траву з целофанового пакєтіка.
жозефіна. (нервуючись) та не жадісь ти, маланєц.
мафусаїл якович. (не відводячи взгляда від вєсов) жузя, давай без етого антісємітізма, ладно?
жозефіна. (запально) ти мафусаїл не наглєй, пока я добра і в мене гроші єсть, а то коли ми доб’ємся легалізації льохкіх наркотіків для трудящихся нашої страни, підеш з торбами в зємлю обєтованну, поняв?
мафусаїл якович. та добре-добре, мір-труд-май...
він закінчує відважувати траву, зсипає всьо в маленький пакєтик і зав’язує рєзінкою.
мафусаїл якович. (шуткує) держи, в нас як у волшебніка сулєймана, всьо по чєсному без обмана.
жозефіна. от арабів давай не будем трогать, сіоністська ти морда.
входить ничипор гєнріхович. це високий мущина з внєшностю максимально приближеною до арійського ідєала. вдягнут кежуально, но знающим людям всьо понятно.
ничипор генріхович. (голосно) слава україні.
жозефіна. прівєт.
мафусаїл якович. (привстає) героям слава.
ничипор генріхович. (грозно) шо, жидок, гробиш український генофонд?
мафусаїл якович. та ви шо, це льогка травичка, оказиває розслабляющій ехвект і не визиває привикання, фітотерапія таксказать. (до жозефіни) правда, жузя?
жозефіна. (затягуючись) га?
мафусаїл якович. нічо, дєточка, то я так.
ничипор генріхович. так, показуй-розказуй шо там в тебе є, бо після того мітінгу прихильників двіженія проти прихильників легалайза так покурить хочецця шопіздєц.
мафусаїл якович. в нас луччий товар в сталіце, такого ніде нема, даже в адесє.
ничипор генріхович робе вид шо вніматєльно слухає мафусаїла яковича, но в то же врем’я витаскує із заднього кармана томік "майнкампф" і рєзкім двіженієм б’є того по голові. мафусаїл якович падає на пол як мішок з гівном.
ничипор генріхович. от шоб знав, гніда, як наживатись на народному горі. (з другої кишені витягує "кобзар", відкриває і цитує) не будете шинкувати, прокляті жиди. і наркотіками торгувать не будете.
він відкриває вхідні двері і відтягує тєло в калідор і смачно плює на нього. тєло відкриває очі.
ничипор генріхович. (назідатєльно) ше раз поймаю на цьому - попадеш в передачу "манголія тв".
жозефіна ошалєлим взглядом спостерігає всю ситуацію, видно шо вона не сильно осознає шо проісходить.
ничипор генріхович присуває стульчик поближче, сідає рядом і нєжно обнімає її. другою рукою він бере з її ослабєвших пальців пятак і задуває їй "паравозік".
жозефіна. (закривши очі) наш паравоз впєрьод лєті, в камунє астановка...
завіса